Презентация на тему Українська література xiii-xviii

доби монументального стилю:
Масштабність
Величність
Ідейний пафос
Приклади літератури: "Остромирове Євангеліє", "Повість минулих літ",

"Слово про закон і благодать".

2. Доба орнаментального стилю (кінець ХІ - ХІІІ ст.)
Ознаки творів доби орнаментального стилю:
Ритмічність підпорядкування художнього тексту;
Витонченість художніх засобів
Приклади літературних творів: "Слово про похід Ігорів", "Повчання дітям", Галицько-Волинський літопис.




3. Доба підсумків (ХІV - XV ст.)
Ознаки творів доби підсумків:
Змішання стилів;
Характерні зводи.
Приклади творів: "Лаврентіївський звід", "Літопис Руський", "Києво-Печерський патерик".

4. Ренесанс
Ренесанс - це напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і поширився в Англії, Франції, Німеччині та інших країнах Європи.
Ознаки ренесансу:
Наслідування античного мистецтва;
Гуманізм;
Зацікавлення життям простих людей;
Заперечення середньовічних традицій.
Письменники доби Ренесансу: Павло Русин, Себастьян Кленович.

ХVІІІ ст., для якого характерна підкреслена урочистість, декоративність. Метою

є справити враження, викликати зворушення.
Ознаки бароко:
Центральне місце відводиться Богові;
Релігійне забарвлення;
Динамізм;
Гіперболізація;
Метафоричність мови;
Спроба поєднати античність з християнством;
Пристрасть до сміливих комбінацій, чудернацького, незвичного.
Представники доби бароко: І. Вишенський, М. Смотрицький, І. Величковський.

6. Класицизм
Класицизм - це художній стиль й естетичний напрям, який розвивався в ХVІІ ст. у Франції і різною мірою охопив європейські літератури ХVІІІ - першої третини ХІХ ст.
Ознаки класицизму:
Поділ персонажів на позитивних і негативних;
Одновимірність характеру;
Правило трьох єдностей;
Сюжет розгортається лінійно, практикуються концентричні сюжети.

вороже нашестя, покаянні настрої; прикметна риса — орнаментальність; основні твори —

Галицько-Волинський літопис, «Ізмарагд», «Маргарит», ораторсько-учительна література, перекладні твори)
середина 14 ст. — кінець 15 ст. (поява передренесансних тенденцій, емоційно-експресивний стиль, підвищена увага до людини та її психології, основні твори належать до «високих жанрів»: житія, проповіді, похвальні слова)

Київської Русі:
продовжують функціонувати ті самі жанри
подібною залишається

тематика
у більшості вцілілих творів цього часу так чи інакше згадується монголо-татарська навала, її тяжкі наслідки для України
приділяється значна увага боротьбі з іншими іноземними загарбниками.

європейської та світової культури епоха, відзначена бурхливим розквітом образотворчого

мистецтва і літератури XV—XVI ст.
Цей стиль був започаткований в Італії ще в XIV ст. під гаслом наслідування античного мистецтва. Діячів цього руху називали гуманістами, бо вони цікавились життям простих людей, відображали їхнє життя, боронили їхні права
Епоху Відродження мовами літератури стають національні мови. Найяскравішим явищем в українському письменництві цієї доби стала творчість І. Вишенського. Хоча полеміка І. Вишенського була спрямована не тільки проти католицизму, а й проти Заходу в цілому, в його творчості знаходимо виразні риси реформаційного стилю. Бачачи відступництво церкви, він закликає християн до дотримання правил поза церквою. У його розумінні справжня церква не панівна, як католицька, а терпляча, як старохристиянська. Представники української літератури цієї доби — Г. Смотрицький, К. Острозький, І. Потій. 

— художній стиль кінця XVI — середини XVIII ст.,

що зародився в Італії в добу пізнього Ренесансу.
Мета таких творів — зворушити людину, викликати сильні емоції. Основними рисами бароко були нахил до ускладненої форми, геоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), антропоцентризм (людина не противага Богові, а найдосконаліше його творіння), античний ідеал краси (поєднання краси духовної і фізичної). Серед представників українського бароко І. Вишєнський, І. Величковський, Ф. Прокопович, Л. Баранович, С. Величко та інші. Мова барокової української літератури принципово залишається церковнослов'янською. Повною перемогою бароко стало утворення Києво-Могилянської академії. Але найяскравішим представником українського бароко став Г. Сковорода.

метафор. Одна з них — «життя — це сон».

Ще одна улюблена метафора митців бароко — «світ — це театр». Показово, зо над входом до театру «Глобус», де працював Шекспір (а він жив наприкінці доби Відродження й останні його твори уже позначені впливом бароко), було написано: «Увесь світ лицедіє» ( «Світ — це театр»).
І взагалі бароко було схильне сприймати всю історію людства як захоплююче й повчальне театральне дійство: «Бо все навколо нас — одні фальшиві маски./ Печалей і страждань, ненависті і ласки»
Перелік улюблених метафор бароко можна продовжити: «світ — лабіринт», «світ — ярмарок», «світ — книга» та ін.

і світського («Римська історія»).
Поширюється в Україні демонологічна повість і авантюрне

оповідання.
Набув розквіту й український бароковий театр.
Народжується принесена із Заходу шкільна драма, у творах якої використані мотиви та образи як християнства, так і античності.
Поширюються великодні й різдвяні драми, п'єси типу європейських міраклю та мораліте.
У XVIII столітті з'являються й чисто світські драматичні твори на сюжети з української та всесвітньої історії («Володимир» Ф. Прокоповича, «Фотій» Г. Щербацького, «Благоутробіє Марка Аврелія» М. Козачинського). З комедійних жанрів драми в українському бароко існували інтермедії («Продав кота в мішку», «Найліпший сон»).