Слайд 2
Кохання - це сфера життя людини, яка
часто не піддається логіці, а кохання великої людини -
завжди легенда.
Слайд 3
Перше кохання
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й
мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в
рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Слайд 4
Друге кохання
Явилась друга — гордая княгиня,
Бліда, мов місяць,
тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною
вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!"
І мовчки щезла там, де вічно темно.
Слайд 5
Третє кохання
Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш
на неї — і очам приємно,
Впивається її красою
зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне —
Та враз мов бухло полум'я червоне.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Слайд 6
Ольга Рошкевич
Першим сильним почуттям юного Франка було
його кохання до попівни Ольги Рошкевич. На початках юнак
із бідної сім’ї Франків, який уперше зіткнувся з жінкою із інших сфер, навіть не знав, як з Ольгою поводитися.
Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у ”Зів’ялому листі”: ”Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...” Ольга Рошкевич теж кохала Франка.
Слайд 7
Юзефа Дзвонковська
Про красу Юзефи Дзвонковської,
її начитанність, передові й оригінальні погляди Іван Франко уперше
почув від своїх польських друзів.
При зустрічі на Франка Юзефа справила сильне враження. Він відразу ж палко закохався. І вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може йти поруч нього, може бути його дружиною.
Та Юзя не відповіла взаємністю. Він страждав.
Слайд 8
Шлюб Івана Франка та Ольги Хоружинської став політичною
злукою Сходу й Заходу
Слайд 9
Целіна Журовська
Одна з найромантичніших історій із
життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки
Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.
Слайд 10
«Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і
коса. Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука,
ні старші літа не дають проти неї міцного щита…»
І.Я.Франко