Презентация на тему Василь КонстянтиновичЛипківський(1864 – 1937)

проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію

українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919–1927 рр. — останній настоятель та доглядач Софії Київської. За визначенням академіка Агатангела Кримського — «апостол українського релігійно-національного відродження.

19 березня (7 березня за старим стилем) 1864 року

в селі Попудні Київської губернії (нині — Черкаська область) у родині сільського священика.

в Уманському духовному училищі, де навчався у 1873–1879 роках.

Згодом, у 1879–1884 роках, навчався у Київській духовній семінарії, після закінчення якої його як кращого учня направили до Київської духовної академії, яку він закінчив 1889 року з ученим ступенем кандидата богослів'я, захистивши дисертацію про боротьбу Маккавеїв із сирійськими царями, її причини та значення в історії іудеїв

та двокласного міського училища в місті Шпола. Від 27

травня 1890 року працював у Черкасах законовчителем спочатку двокласного міського училища, а потім (з 27 жовтня цього ж року) — чоловічої прогімназії. 20 жовтня 1891 року висвячений на священика. Від 28 жовтня цього ж року — член Черкаського повітового відділення єпархіальної училищної ради. Був понадштатним священиком Черкаського собору.

собору в місто Липовці Київської губернії (нині місто Вінницької

області). Цього ж року 8 березня став головою Липовецького відділення єпархіальної училищної ради, а з 5 травня призначений благочинним церков Липовця та довколишніх сіл. Від 26 серпня 1896 року виконував також обов'язки повітового інспектора 1903 року отець Василь (Липківський) отримав сан протоієрея. Того ж року шкільна рада при Священному Синоді призначила молодого богослова на посаду директора нововідкритої Київської церковно-вчительської школи — навчального закладу, що готував кадри для церковнопарафіяльних шкіл.

(Липківський) активно включився в український культурно-релігійний рух. За активної

участі «Братства» у листопаді 1917 року прихильники автокефалії сформували Оргкомітет для скликання Всеукраїнського Церковного Собору. За рішенням ВПЦР Собор мав відбутися 7 січня 1918 року, на Різдво, проте цьому завадила українсько-радянська війна. Згодом дату скликання Собору ще кілька разів переносили. Загалом, 1918 та 1919 роки видалися дуже нелегкими для української церкви.

(Липківський) таємним голосуванням майже одноголосно був обраний на посаду

єпископа-митрополита.

Всеукраїнський церковний собор, за практикою стародавньої Александрійської церкви — покладанням рук усього духовенства — висвятив свого першого єпископа Василя (Липківського) й обрав його главою Української автокефальної православної церкви — Митрополитом Київським і всієї України.