Слайд 2
Мета та задачі дослідження:
вивчити і дослідити біохімічний
склад кормових рослин;
визначити, які рослинні корма і
в який кількості використовуються на Донбасі;
визначити чи відповідають біохімічні показники поживності стандартним нормам та які існують особливості нашого регіону;
дослідити, які фактори впливають на обмеження вводу кормових рослин в раціони сільськогосподарських тварин та птиці.
Слайд 3
Очікувані результати:
визначення особливостей біохімічного складу рослинних кормів;
практичне використання
отриманих знань в співпраці зі спеціалістами з кормління сільськогосподарських
тварин та птиці;
розробка кормового раціону на основі отриманих біохімічних показників поживності.
Слайд 4
Предмет дослідження:
біохімічні показники поживності кормових рослин
Слайд 5
Об’єкти дослідження:
Зерно злакових рослин – пшениці, ячменю, жита,
тритикале, вівса та ін.
Соковиті кормові рослини – люцерна, еспарцет,
клівер.
Білкові кормові рослини, а також продукти їх переробки.
Слайд 7
Класифікація рослинних кормів
Слайд 8
Класифікація концентрованих кормів
Слайд 9
Основні біохімічні складові рослинних кормів
Слайд 10
Основні органічні показники поживності рослинних кормів
Слайд 11
Кормові рослини як компоненти кормового раціону
Зернові:
Пшениця;
Ячмінь;
Жито;
Тритикале;
Овес та інші.
Слайд 13
Кормові трави: люцерна, еспарцет, клівер та інші
Слайд 14
Білкові корма:
Зерна гороху;
Кормові боби;
Люпин;
Віка;
Соя;
Соняшниковий шрот та макуха;
Соєвий шрот.
Слайд 15
Лабораторія, де проводилися дослідження
Лабораторні дослідження проводилися у виробничо-технологічній
лабораторії ЗАО «Феоніс». Атестат акредитації № А10 – 200
вид. 10.09.2010.
Слайд 16
Матеріал для проведення хімічних дослідів:
Зерно пшениці та
ячменю, яке поступило до лабораторії ЗАО «Феоніс» із Донецької,
Луганської та Дніпропетровської областей;
Зелена маса люцерни посівної
(Донецька область с. Розівка);
Шрот соєвий (Київська обл. м. Миронівна).
Слайд 17
Методики досліджень:
Комбикорма, сырье. Методы отбора проб. ГОСТ 13496.0-2003.
Продукти
з бобів сої. Визначення активності уреази. ДСТУ ISO 5506
: 2003.
Продукти сільськогосподарські харчові. Модифікований метод Шеррера визначення вмісту сирої клітковини ДСТУ ISO 6541 : 2005.
Корма, комбикорма, комбикормовое сырье. Метод определения содержания клетчатки. ГОСТ 13496.2 -2003.
Корма, комбикорма, комбикормовое сырье. Метод определения сырого протеина и растворимых протеинов. ГОСТ 13979.3 – 2003.
Слайд 21
Результати досліджень:
Протягом трьох місяців було досліджено 10 проб
пшениці та ячменю на вміст сирого протеїну
Слайд 22
Протягом трьох місяців було досліджено 10 проб пшениці
та ячменю на вміст сирої клітковини
Слайд 23
Протягом трьох місяців було досліджено 5 проб соєвого
шроту на активність уреази
Слайд 24
Висновки:
Важливою задачею спеціалістів сільськогосподарських підприємств на сході
України є раціональне і повне використання біохімічних властивостей рослинних
кормів.
Рослинні корма являються основою кормових раціонів, так як вони містять усі необхідні сільськогосподарським тваринам поживні речовини. Зернові кормові рослини – гарне джерело вуглеводів, які легко переварюються, але вони мають неповноцінні білки.
Дослідження зерна пшениці та ячменю на вміст сирого протеїну показали, що ця група рослин небагата протеїном (11,5 та 10,9%), але ці показники відносно стабільні на сході України. Цей факт дуже важливий при складанні кормових раціонів.
Показник сирої клітковини в зерні пшениці змінюється від стану зерна (коливання від 2,7 – 4,3%). Зерно ячменю містить в середньому 5,3% клітковини, яка важко перетравлюється. Це є обмежувальним фактором в використанні ячменю в раціонах сільськогосподарської птиці.
Слайд 25
Майже всі соковиті корма за енергетичною поживністю подібні
до концентрованих кормів та переважають їх по біологічній цінності
протеїну та вмісту вітамінів.
В якості рослинних білкових кормів на сході України використовують, в основному, зернобобові рослини. Зернобобові та продукти їх переробки багаті протеїном та цінними амінокислотами. Жир зернобобових містить великий відсоток насичених і ненасичених жирних кислот. Однак вміст в них різних анти поживних речовин в певній мірі обмежує їх використання в сільському господарстві.
Показник активності уреази в соєвому шроті є індикатором активності шкідливих речовин. Таким чином, цей показник контролює якість соєвого шроту. Дослідження соєвого шроту, який використовується на підприємствах сходу України , показали, що цей показник знаходиться в нормі та забезпечує високий рівень переварювання білка.
