Презентация на тему Шкірні прояви червоного вовчака

ряду органів та систем. Хвороба виникає внаслідок порушення імунологічних

процесів в організмі, при якому антитіла, що виробляються організмом, пошкоджують ДНК здорових клітин.

Хворіють переважно молоді жінки.

слова «люпус» - вовк і «эритематозус» - червона. Ця

назва була присвоєна із-за схожості шкірних ознак з ушкодженнями після укусу голодним вовком. 

erithematosus) ще остаточно не визначені. Однією із сучасних теорій

виникнення червоного вовчака є інфекційно-аутоімунна
Суть процесу полягає в тому, що ядра нейтрофільних та інших лейкоцитів частково втрачають свою базофілію, набрякають, структура хроматину стає нечіткою. Потім ядерна субстанція втрачає свою цитоплазму і фагоцитується нейтрофільними лейкоцитами. Утворюються клітини червоного вовчака, так звані ЛЕ-клітини.

атрофією епідермісу. Щільний мононуклеарний клітинний інфільтрат у верхніх шарах

дерми. Типові субепідермальні відкладення імуноглобулінів у вогнищах (тест на наявність люпусної смуги).

форм;
4) хронічний та його варіанти:
а) дискоїдний,
б)

дисемінований,
в) глибокий (вовчак Капоші-Ірганга),
г) відцентрова еритема Бієтта.

застійним забарвленням, злегка набряклі. Потім на них швидко з'являються везикули,

міхури, пухирі, пустули, але частіше виникають бульозні і геморагічні елементи, особливо у важких хворих. Для підгострій форми характерна наявність набряково-еритематозних вогнищ на обличчі (форма метелика), волосистої частини голови, шиї, іноді нагадують бешихове запалення («стійка рожа обличчя»).

атрофія.

які зазнають сонячного опромінення. Ушкоджена ділянка різко відокремлена від

нормальної шкіри. За формою вона нагадує крильця метелика. В центрі плями дуже швидко з’являється сірувато-біла луска внаслідок гіперкератозу. На внутрішній поверхні луски, яку відокремили насильно, виявляють шипики. Вони утворюються внаслідок вростання епідермісу у волосяні мішечки. При цьому виникає різка болючість (симптом Беньє - Мещерського). Закінчується патологічний процес на шкірі розвитком рубцевої атрофії.

грудей, стоп, кистей та ін. ділянках. Вогнища мають еритематозно-набряклий

характер, або вигляд дисків. В еритематозно-набряклих вогнищах синюшного кольору не спостерігається інфільтрація і гіперкератоз. Мб анемія, лейкопенія, підвищення ШОЕ, субфебрильна температура.

рожево-червоного кольору, розміщена на спинці носа чи на носі

і щоках симетрично у вигляді метелика. Відрізняється від дискоїдного ЧВ відсутністю у вогнищі інфільтрації, гіперкератозу і рубцевої атрофії.

або самостійно в ПЖК з’являються один або кілька щільних

і рухомих вузлуватих елементів. Колір шкіри над ними спочатку не змінений, потім набуває синюшно-червоного відтінку. Лущення не виражене.

лізованих ядер).
Збільшення титру антинуклеарних антитіл.
LE-чинник в плазмі крові.
Під лампою

Вуда за локалізації на червоній облямівці губ дає сніжно біле світіння (при гіперкератозі), білувате (при атрофії) і блакитне (при гострому процесі).

ін.
Системний червоний вовчак:
Бешихове запалення
Дифузна склеродермія
Дерматоміозит

препарати, глюкокортикостероїди, вітаміни групи В, препарати нікотинової кислоти. Для

зовнішнього лікування призначають глюкокортикостероїдні мазі: синалар, локакортен, ультралан, целестодерм та ін.

вогнищ хронічної інфекції, обмеженні інсоляції, обережному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів,

вакцин, сироваток, у захисті шкіри від хімічних подразників, пилу, вологи, вітру.

Вторинна профілактика полягає у психотерапії, виключенні впливу прямих сонячних променів, звільненні військовослужбовців від робіт, пов’язаних із променистою енергією від штучних джерел.

на дискоїдний червоний вовчак, один раз на 6 місяців,

дерматолог - двічі на рік, терапевт - за потребою. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) - двічі на рік. Тривалість спостереження - 3 роки, якщо немає рецидивів.