Презентация на тему Визначення туберкульозу, як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. (Лекція 1)

викликається мікобактеріями туберкульозу (МБТ).
Наука про туберкульоз називається фтизіатрія

(phthisis-сухоти, iatreia-лікування)
В літературі і в побуті туберкульоз називається:
Сухоти, злі сухоти;
Фтиза;
Горбова хвороба;
Кульшова хвороба;
Волосатик.

– всесвітня епідемія туберкульозу; безсилість медиків і людства в

боротьбі з туберкульозом.

ІІ етап. Грандіозні наукові відкриття:
1882 рік – німецький бактеріолог Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу, який був названий бацилою Коха (БК); за це відкриття Кох в 1911 році був удостоєний Нобелівської премії.
1890 рік – Кох вперше отримав туберкулін, який він визначив як “водно-гліцеринову витяжку із туберкульозних культур”.
1895 рік – Рентгеном відкриті Х-промені. Початок рентгенологічних досліджень.

ІІІ етап. 1919-1943 роки. Етап боротьби з туберкульозом.
1919 рік – французькі вчені Кальметт та Герен створили вакційний штам МБТ для протитуберкульозної вакцинації людей.
Вперше вакцина ВСG була привита новонародженій дитині в 1921 році.
Організація протитуберкульозної служби, створення НДІ (в Києві (1922 рік), Львові, Харкові, Одесі).
Під час ВВВ диспансери та інститути були зруйновані; епідемія туберкульозу продовжується.

Одеси Ваксман отримав перший високоефективний протитуберкульозний препарат – стрептоміцин,

за що в 1952 році отримав Нобелівську премію.
З 1954 року в лікувальну практику увійшли інші протитуберкульозні препарати – парааміносаліцилова кислота (ПАСК), тібон, препарати гідразиду ізонікотинової кислоти (ізоніазид, фтивазид, салюзид).
З 1965 року для лікування туберкульозу був запропонований рифампіцин. Захворюваність знизилась у 3,6 рази.

V етап. 70-80 роки ХХ ст. Послаблення протитуберкульозної насторожі.

VІ етап. 1990-1994 роки – невпинне погіршення ситуації з туберкульозом на тлі соціально-економічних негараздів.
В 1993 році ВООЗ оголосила туберкульоз глобальною небезпекою сучасності.

VІІ етап. З 1995 року в Україні оголошена епідемія по туберкульозу.

– збудник туберкульозу людини;
M. bovinus - збудник туберкульозу рогатої

худоби;
M. africanum.

2 група – кислотостійкі сапрофіти – непатогенні для людей і тварин.

3 група – умовно-патогенні мікобактерії (атипові штами) – за деяких умов можуть викликати мікобактеріоз, що нагадує туберкульоз.

мікобактерій туберкульозу на інші.
Реверсія – повернення мікобактерій з персистуючих

форм до бактеріальних.

заразності
Смертність
Летальність

даного року на кожні 100 000 населення. В Україні

зросла з 45,8 на 100 тис. населення в 1997 р. до 67,9 на 100 тис. населення в 2013 р.
Хворобливість – чисельність хворих на активний туберкульоз на кінець кожного року на 100 000 населення
(104,9 на 100 000 нас. В 2013р.) в 2,8 разу зменшилась за 10 останніх років.

позитивно реагують на туберкулін (позитивна проба Манту), до кількості

обстежених
Смертність – число померлих від туберкульозу протягом року на кожні 100 000 населення (14,1 на 100 000 в 2013р.)
Летальність – число померлих від туберкульозу в конкретному лікувальному закладі

в організм людини (зараження).
Розповсюдження збудника туберкульозу в організм (інфікування).
Виникнення

специфічного запального процесу.

особливо з “відкритою” формою туберкульозу (виділяє від 15 млн

до 7 млрд МБТ на добу).
Сільськогосподарські тварини (до 55 видів).

альвеоли паліїв і бронхи)
2. Контактний – через уражену шкіру

і слизову оболонку (професійний).
3. Аліментарний (при вживанні молока та молочних продуктів від хворих на туберкульоз тварин).

захист – резистентність.
Фази фагоцитозу:
Фаза фіксації: макрофаги за допомогою рецепторів

на клітинній мембрані фіксують МБТ;
Фаза проникнення мікобактерій всередину макрофага шляхом інвазії його стінки та “окутування” МБТ;
Фаза переварювання: лізосоми макрофагів зливаються з фагосомами, що утримують МБТ; ферменти, що виділяються в лізосомах, руйнують МБТ.

розмножуватися, що призводить до руйнування макрофагів і дисемінації МБТ.
Макрофаги,

що фагоцитували МБТ, виділяють у позаклітинний простір протеолітичні ферменти і медіатори (у тому числі – інтерлейкін-1), котрі взаємодіють з Т-лімфоцитами і активують Т-хелпери. Активація Т-хелперів супроводжується виділенням α-інтерферона і лімфоцитів (в тому числі інтерлейкін-2), котрий, в свою чергу, активує міграцію нових макрофагів до МБТ.
Одночасно подавляється синтез факторів пригнічення міграції, що виділяються В-лімфоцитами, і зростає ферментативна активність макрофагів.

реакцію і підвищує судинну проникливість. Цей фактор обумовлюється виникненням

гіперчутливості уповільненого типу (ГЧУТ) та позитивною туберкуліновою реакцією.
Процес фагоцитозу і лізису МБТ регулюється Т-лімфоцитами.
Самим загадковим є механізм гальмування в макрофагах процесу зливання фагосом, що мають в собі МБТ, з лізосомами. Часто не відбувається фаголізосомальних зливань і МБТ спокійно живуть в макрофагах і розмножуються.

поліморфно ядерними лейкоцитами і в такому разі виникає феномен

“Троянського коня” і організм реагує на начинені МБТ макрофаги, як на своє, не відторгає, а на МБТ – працює, як на чуже.
Подіяти на феномен “Троянського коня” на сьогодні ми не можемо.

та речовин, що несуть на собі ознаки чужорідної інформації

- Р. Петров -

Феномени імунної відповіді при туберкульозі
Клітинний – Т-лімфоцитарний:
хелпери;
супресори;
кіллери.
2. Гуморальний – В-клітинний:
антитіла;
Ig.
3. Імунологічна толерантність.
4. Імунологічна пам‘ять (нестерильність імунітету).
5. Алергія.

фагоцитоз
Нейтрофіли
Альвеолярні клітини і
ендотелій капілярів
(альтерація, ексудація,
проліферація)
Макрофаги,
полінуклеарні клітини
Симбіоз МБТ

і
макрофагів
(прихована інфекція
без клініки)

Латентний мікробізм
(без гістологічних змін)

Незавершений
фагоцитоз

Руйнування нейтрофілів,
вторинний фагоцитоз або
розвиток специфічного
запального процесу

Генералізація МБТ

Руйнування клітин,
тромбоз капілярів і
артеріол

Повернення МБТ в русло
кровоносних і лімфатичних
судин з розвитком первинної
генералізації МБТ

Самовиліковування

Антиген (живі МБТ і
їх фракції)

фракції)
Т-лімфоцити
Сенсибілізовані Т-лімфоцити
В-лімфоцити
Полінуклеарні
клітини
Завершений
фагоцитоз
Лімфобласти
(хелпери,
супресори,
кіллери)
Абактеріальність,
виліковування
Макрофаги,
моноцити,
гістіоцити
Міграцію
інгібуючий
фактор
Плазматичні клітини, що
продукують

Ig і антитіла:
аглютиніни;
преципітини;
комплемент зв‘язуючі

Параспецифічні
реакції

Підвищена
чутливість
уповільненого
типу (ПЧУТ)

туберкульоз – ВДТБ (дата діагностування);
Рецидив туберкульозу – РТБ (дата

діагностування);
Лікування після перерви – ЛПП (дата діагностування);
Невдача лікування (НЛТБ) (дата діагностування);
Інший (ІТБ) (дата діагностування);
Мультирезистентний туберкульоз – МРТБ (дата діагностування);
Туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ (РРТБ) (дата діагностування);
Ризик мультирезистентного туберкульозу (РМРТБ) (дата діагностування).
ІІ. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ:
(шифри МКХ-10 перегляду)
А15.-А16. - Туберкульоз легень (ТБЛ) (із факультативним зазначенням форми ураження):
А15.-А16. - Первинний туберкульозний комплекс
А19. – Дисемінований туберкульоз легень
А15.-А16. – Вогнищевий туберкульоз легень
А15.-А16. – Інфільтративний туберкульоз легень
А15.-А16. – Казеозна пневмонія

Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
А15.-А16. – Циротичний туберкульоз легень
А15.-А16./J65

- Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими захворюваннями легень (коніотуберкульоз)
Примітка: 1. До туберкульозу органів дихання (ТОД), або туберкульозу дихальної чи респіраторної системи, відносять туберкульоз: носа, приносових пазух, гортані, трахеї, бронхів, легенів, грудної порожнини (плеври, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів).

(ПТБ)(із зазначенням локалізації):
А15.-А16. – Туберкульоз бронхів, трахеї, гортані та

інших верхніх дихальних шляхів
А15.-А16. – Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
А15.-А16. – Туберкульозний плеврит (в т.ч. емпієма)
А17 Туберкульоз нервової системи і мозкових оболонок
А18.0 Туберкульоз кісток та суглобів
А18.1 Туберкульоз сечово-статевої системи
А18.2 Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
А18.3 Туберкульоз кишок, очеревини та брижових лімфатичних вузлів
А18.4 Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини
А18.5 Туберкульоз ока
А18.6 Туберкульоз вуха
А18.7 Туберкульоз надниркових залоз
А18.8 Туберкульоз інших уточнених органів і систем
А18 Туберкульоз невстановленої локалізації
А19 Міліарний туберкульоз (МТБ)

ураження
Локалізацію ураження в легенях наводять за номером (назвою) сегментів,

назвою часток легені; а в інших органах і системах – за анатомічною назвою місця ураження.
2. Наявність деструкції
(Дестр+) наявна деструкція
(Дестр-) немає деструкції
Факультативно слід зазначити фазу туберкульозного процесу:
інфільтрація, розпад (відповідає Дестр+), обсіменіння;
розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення (кальцинація).

підтверджений за результатами бактеріологічного дослідження (шифр А15), у такому

випадку уточнити:
(М0) дослідження мазка на кислотостійкі бактерії не проводили;
(М+) позитивний результат дослідження мазка на кислотостійкі бактерії (КСБ);
(М-) негативний результат дослідження мазка на кислотостійкі бактерії (КСБ);
(К0) культуральне дослідження не проводили;
(К-) негативний результат культурального дослідження;
(К+) позитивний результат культурального дослідження; у такому випадку уточнити:
(Резист 0) резистентність МБТ до препаратів І ряду не досліджували;
(Резист-) резистентність МБТ до препаратів І ряду не встановили;
(Резист+) (абревіатура протитуберкульозних препаратів І ряду) встановили резистентність МБТ до препаратів І ряду (в дужках навести перелік усіх препаратів І ряду, до яких встановили резистентність).
(Резист ІІ0) резистентність МБТ до препаратів ІІ ряду не досліджували; (Резист ІІ-) резистентність МБТ до препаратів ІІ ряду не встановили; (Резист ІІ+) (абревіатура протитуберкульозних препаратів ІІ ряду) встановили резистентність МБТ до препаратів ІІ ряду (в дужках навести перелік усіх препаратів ІІ ряду, до яких встановили резистентність).
Примітка. У разі наявності ТБ невстановленої локалізації і (МБТ+) слід наводити вид біологічного матеріалу, котрий досліджували, наприклад, харкотиння (МБТ+), сеча (МБТ+).

і навести у дужках дату їх діагностування.
Ускладнення туберкульозу легень

(ТБЛ): кровохаркання, легенева кровотеча, спонтанний пневмоторакс, легенева недостатність, хронічне легеневе серце, ателектаз, амілоїдоз тощо.
Ускладнення позалегеневого туберкульозу (ПТБ): стеноз бронха, емпієма плеври, нориця (бронхіальна, торакальна), ниркова (наднирникова) недостатність, безпліддя, спайка, анкілоз, амілоїдоз тощо.
V. КЛІНІЧНА ТА ДИСПАНСЕРНА КАТЕГОРІЯ ОБЛІКУ ХВОРОГО
Категорія 1 (Кат 1)
Категорія 2 (Кат 2)
Категорія 3 (Кат 3)
Категорія 4 (Кат 4)
Категорія 5 (пацієнти лікуванню не підлягають а підлягають тільки спостереженню в туб.диспансері).
Примітка.При формулюванні діагнозу туберкульозу для хворих кожної категорії слід навести шифр когорти (1,2,3,4) та зазначити в дужках рік, до якого відноситься когорта, наприклад, Ког 4 (2013), Ког 1 (2014), Ког 3 (2014). З таким шифруванням когорти хворих переводять під диспансерне спостереження.

ТУБЕРКУЛЬОЗ
1.Вилікуваний – хворий з + результатами мікроскопії мазка або

культуральних тестів, які були позитивні на початку лікування і стали негативними на останньому місяці лікування та принаймі, при одному попередньому дослідженні;
2. Лікування завершене – хворий, який отримав весь призначений курс лікування, у котрого визначили негативні результати мікроскопічного і культурального дослідження протягом періоду лікування від його початку, а також хворий у котрого відсутній негативний результат мікроскопії або культури в останній місяць лікування, та принаймні, при одному дослідженні;
3. Невдача лікування;
4. Перерване лікування;

час лікування, незалежно від причин смерті.
Окремо визначають:
Від туберкульозу;
Від інших

причин.

після вилікуваного туберкульозу легень: фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні, кальцинати в

легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції) тощо.

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу позалегеневої локалізації: рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звапнення, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції).