Слайд 2
Питання 1.
Методи і прийоми виховання
Слайд 3
Методи виховання –
(від грец. metodos — шлях
дослідження, пізнання) - це способи педагогічної діяльності, які спрямовані
на реалізацію мети виховання. Вони передбачають спільну взаємопов’язану діяльність вихователів, вихованців, сім’ї, класного колективу й інших учасників виховного процесу з метою формування в дітей поглядів, переконань, навичок поведінки
Слайд 4
Прийоми виховання - складова частина методу
Методи
виховання
(бесіда – взагалі).
Близько
4000
Прийоми
виховання
(конкретна бесіда)
Слайд 5
Питання 2.
Класифікація методів виховання
Слайд 6
Класифікація
Ю. Бабанського
В основі –
концепція
діяльності
1) методи формування свідомості;
2) методи
організації діяльності й організації досвіду суспільної поведінки;
3) методи стимулювання
поведінки;
4) методи контролю, самоконтролю й самооцінювання
Слайд 7
Класифікація
В. Караковського
В основі –
засоби
виховання
1) виховання словом;
2) виховання ситуацією;
3)
виховання справою;
4) виховання грою;
5) виховання спілкуванням;
6) виховання відношенням
Слайд 8
Класифікація
М. Болдирєва,
М. Гончарова,
Ф. Корольова
В основі –
характер методів
1) методи
переконання;
2) методи організації життя й діяльності учнів;
3) методи заохочення
й покарання.
Слайд 9
Класифікація
В. Рогожкіна
В основі –
виховання
почуттів
1) опора на емоційність змісту;
2)
виразність викладу, мовлення, міміки, жестів;
3) вплив емоційністю обстановки;
4) фізичний
вплив;
5) включення в діяльність, яка передбачає радість пізнання та творчості, переживання
Слайд 10
Найпоширеніша
класифікація
В основі –
спрямованість
методів
(на що?)
1) методи формування свідомості;
2) методи
формування досвіду поведінки;
3) методи стимулювання й корекції поведінки;
4) методи
контролю й аналізу рівня вихованості;
5) методи самовиховання
Слайд 11
Методи формування свідомості:
вплив на свідомість, почуття, волю
розповідь;
лекція;
бесіда;
інструктаж;
навіювання;
приклад;
диспут,
дискусія
Слайд 12
Методи формування досвіду поведінки:
організація діяльності вихованців
Вправа;
доручення;
громадська думка;
виховна
ситуація;
педагогічна вимога;
привчання
Слайд 13
Методи стимулювання й корекції поведінки:
Регулювання, корегування,
стимулювання
поведінки
заохочення;
покарання;
змагання;
Слайд 14
Методи контролю за станом виховання:
Контроль, оцінювання
результатів виховання
спостереження;
анкетування;
опитування;
інтерв’ю;
бесіда
Слайд 15
Питання 3.
Причини вибору методів виховання
Слайд 16
мета, зміст і принципи виховання;
конкретне педагогічне завдання;
вікові й
індивідуальні особливості учнів;
рівень сформованості колективу;
умови виховання;
рівень педмастерності вчителя;
час, який
відведено на виховання — значний або його обмаль;
очікувані наслідки (спрогнозувати)
Слайд 18
Засоби виховання –
вид діяльності, явище чи предмети матеріальної
й духовної культури, за допомогою яких відбувається виховний процес:
рідна мова, предмети (напр., технічні засоби, грамоти й дипломи переможцям змагань, призи, музичний супровід тощо), твори мистецтва (музики, архітектури, літератури й ін.), праця, засоби масової інформації, слово вихователя, різноманітні види діяльності (навчальна, ігрова, художня тощо)
Слайд 19
Дослідниця Л. Маленкова до засобів виховання відносить «п’ять точок
опору»: Природа, Культура, Справа, яку виконує людина, Оточуючі люди,
Я сам як найвища цінність
Слайд 20
Поради Л.Хей щодо виховання впевненості в собі:
навчіться мислити
позитивно, думати про позитивне, очікувати позитивне й вірити в
нього;
звільніться від негативних думок про себе;
полюбіть себе, самосприймайте та самосхвалюйте себе, бо це шлях до позитивних перетворень у житті;
менше критикуйте себе;
не заперечуйте власної досконалості;
шукайте в собі позитивні якості;
Слайд 21
менше звертайте уваги на те, що вам будуть
казати інші. Кожна людина унікальна, неповторна. Ми прийшли на
цю планету для того, щоб виразити себе, а не для того, щоб стати схожими на будь-кого
Слайд 22
Питання 5.
Організаційні форми виховання
Слайд 23
Форми виховання –
це засоби організації, існування й вираження
змісту виховного процесу, у яких відкрито проголошують відношення до
предметів, явищ, подій, людей
Слайд 24
Оптимальне досягнення мети й завдань виховної роботи досягають
за рахунок урізноманітнення організаційних форм виховної роботи
Слайд 26
За кількістю учасників:
Фронтальні
(колективні)
Індивідуальні
Групові
Слайд 27
За складністю організації:
Прості
(ситуативні взаємини)
Складні (багаторазові взаємини)
Слайд 28
За цільовою спрямованістю:
Інформаційні
Традиційні
Народні форми дозвілля
Специфічні форми сфери туризму
та спорту
Сучасні форми дозвілля
Слайд 29
За засобами виразності:
Вербальні
Художньо-видовищні
Наочні
Слайд 30
За тривалістю:
Короткотривалі
Довготривалі
Слайд 31
За творчим підходом:
Традиційні
Творчі
Слайд 32
За способом виникнення:
Спонтанні
Сплановані
Слайд 33
За роллю учнів:
Заходи (споглядально-виконавча роль учнів)
Ігри
(діяльнісно-практична роль учнів)
Справи
(діяльнісно-творча
роль учнів)
Слайд 34
Питання 5.
Алгоритм підготовки та проведення форми виховання
Слайд 35
Визначення мети й завдань.
Вибір форми виховної роботи: визначення
жанру й назви заходу.
Створення психологічного настрою.
Попередня підготовка.
Проведення форми виховної
діяльності.
Педагогічний аналіз: на рівні учнів, на рівні учнів і педагогів, на рівні педагогів.
Слайд 36
Картотеку організаційних форм виховання
створюють за видами діяльності: пізнавальна,
ціннісно орієнтована, трудова, суспільно корисна, художньо-творча, фізкультурно-спортивна, діяльність вільного
спілкування
Слайд 37
Питання 6. Умови успіху вчительської діяльності
особиста привабливість;
цікавість використаної
вчителем позапредметної інформації;
оригінальність поведінки та суджень;
стійкий авторитет;
організаторські здібності;
наполегливе проведення
в життя педагогічних вимог;
почуття гумору;
уміння побачити й підтримати будь-який успіх дитини;
тактовність, коректність по відношенню до дитини;
терпіння, терпимість, повага до чужої думки, толерантність;
уміння берегти дитячі таємниці;
емпатія, здатність зрозуміти стан і почуття іншої людини;
здатність до експромту, кмітливість;
спостережливість;
уміння спілкуватися в неформальній обстановці;
наявність інтересів і вмінь, привабливих для дітей