Презентация на тему Психологічна служба системи освіти

психологічна служба (ШПС) має досить тривалу історію. У США

вона є однієї з найбільш перспективних і дієвих психологічних дисциплін. У 60-х роках створено організацію шкільних психологів, в 80-х рр. - Національну асоціацію шкільних психологів США.
Центральна функція ШПС у США, Англії, Франції - вимірювання та оцінка здібностей дітей з використанням тестів. Водночас практичні психологи цих країн відзначають недоліки тестування. Воно не визначає перспектив розвитку, вимірює переважно інтелектуальний аспект, погано враховують особливості учнів з різних соціальних верств населення (М.Торт, Е. Хайссерман, Б. Саймон). Тому сьогодні зростає значення інших напрямків роботи: виявлення конкретних труднощів окремих учнів з пошуком їх причин; психологічного консультування.

ХХ ст. призвела до її заборони і до гальмування

розвитку дитячої психології та практичної психології на наступні десятиріччя.
Вперше в СРСР ШПС почала створюватися в Естонії у кінці 60-х р. (Х. Й. Лійметс, Ю. Л. Сиерд).
У 1982-1987 рр. у Москві проведено експеримент по запровадженню в школі посади практичного психолога. Створено лабораторію психологічної служби школи у НДІ загальної та педагогічної психології.
У 1990 р. було розроблено "Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР".
В Україні аналогічне положення вперше розроблено у 1991 р. Сьогодні діє положення, прийняте у 1999 році.

і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є

вирішення принципового питання про взаємозв'язок педагогіки з психологією.
Педагогіка і психологія - науки, які тісно пов'язані між собою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку.
Сформувалися два підходи до розуміння ролі психології при вирішенні проблем педагогіки:
- психологія повинна досліджувати незалежну від педагогічної практики природу дитини, а педагогіка застосовує отримані знання у навчально-виховному процесі (Е. Мейман);
- психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у процесі її навчання і виховання.
Як чітко висловився К.Д.Ушинський, психологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках.

врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути

не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога - це:
- встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;
- подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;
- допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

системи освіти
Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку

школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47].
Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчання і виховання.
Завданнями ШПС є:
o виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реалізація в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про дітей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);
o конструювання змісту навчання;
o створення різноманітних програм для шкіл різного типу;
o визначення відповідності програм цілям виховання і навчання,
o прогнозування запитів суспільства та їх відображення в навчальних програмах;
o розв'язання проблеми послідовності вивчення різних предметів;
o з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;
- висока

відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;
- анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;
- врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

в Україні
Вирішуючи таке широке коло завдань, яке було окреслено

вище, ШПС функціонує на трьох наступних рівнях.
1. Науковий: ШПС - один з напрямків вікової та педагогічної психології, що вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості з метою розробки шляхів застосування психологічних знань; концепцій ШПС (її змісту, функцій, моделей). Цей рівень реалізують наукові співробітники;
2. Прикладний займається розробкою навчальних програм, створення підручників. Цей рівень реалізують педагоги, методисти, дидакти у співробітництві з психологами;
3. Практичний включає безпосередню роботу з дітьми і дорослими в школі. Реалізується практичними психологами. У діяльності ШПС існує два напрямки:
1) актуальний, орієнтований на розв'язання поточних проблем, подолання труднощів навчання та виховання, порушень поведінки, спілкування та діяльності;
2) перспективний має метою розвиток індивідуальності, формування готовності до самостійного життя, створення умов для розвитку кожної дитини. 

видах діяльності.
Діагностика: соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчального процесу;

моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.
Профілактика: систематична робота, спрямована на попередження відхилень у розвитку особистості, профілактику виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках тощо.
Психологічна експертиза: визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку особистості, структури та змісту спілкування в колективі у відповідь на запити різних органів управління системи освіти, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання та виховання тощо.
Психологічна прогностика: проектування змісту та напрямків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку групи, міжгрупових процесів, освітньої ситуації в цілому, участь у плануванні освітньої політики тощо.
Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання, розвитку дітей та допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів.
Психолого-педагогічна корекція: здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки тощо.
Психологічна просвіта: підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту, завдань психологічної служби тощо.
Соціально-психологічна реабілітація: надання психолого-педагогічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які перебувають у кризовій ситуації, перенесли психічні травми, стреси, тяжкі хвороби тощо з метою адаптації до нових умов.