Презентация на тему Аналіз віршу “Господи,гніву пречистого”

ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.

В. Стус

за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що

мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти.

рядки вірша Василя Стуса «Господи, гніву пречистого…»:
«Господи, гніву пречистого
благаю

— не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю…»

він добре знав, який йому судився шлях, він передчував

свою загибель і був до неї готовий. Більше того, Василь Стус самостійно обрав собі цей шлях, який передбачав трагічну долю. Він благав Бога:

«…щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти».

не боїться смерті. Та й в кінці вірша поет

повторює, що смерть – це не так вже й погано. Знаючи біографію поета, можна сказати, що зі смертю Василь Стус сподівався на те, що після того, як він покине цей світ, він врешті-решт зможе повернутися до рідного краю. Так воно і сталося: до України поет повернувся лише після своєї смерті, діставшись рідної землі, якою він марив і жив, любов до якої була сенсом його життя.

незламність: «Де не стоятиму — вистою». Він показує свою

непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність.

котрі визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з

дер­жавою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях.

пречистого…» стверджує впевненість героя в тому, що він зможе

не зрадити своїх переконань і самого себе, зможе вистояти у будь яких іспитах, і навіть смерть його не страшить. Він свідомо йде на загибель заради того, щоб стати прикладом боротьби за людську силу духу і гідність свого народу, заради того, щоб відкрити людям очі на правду їх існування.

творчим та життєвим шляхом, ми переконуємось, що це людина,

гідна поваги та захоплення. Талановитий поет, він все своє життя у будь-яких обставинах не втрачав людської гідності, Василь Стус – це приклад людини із незламними залізними принципами, надзвичайним почуттям справедливості, прагненням до волі та уболіванням за свій народ, за свою рідну країну.