Презентация на тему Довідково-інформаційні документи

із способів обміну інформацією . Мета їх – пояснити,

переконати, поінформувати і спонукати адресата до певної дії.
За кількістю адресатів розрізняють звичайні,циркулярні й колективні листи. За функціональними ознаками листи поділяють на такі,що потребують відповіді, й такі, що не потребують.

Листи , що потребують відповіді:
листи–прохання;
листи-звернення;
листи-пропозиції;
листи-запити;
листи-вимоги;
листи-претензії.


Листи, що не потребують відповіді:
листи-попередження;
листи-нагадування;
листи-підтвердження
листи-відмови;
супровідні листи;
гарантійні листи;
листи-повідомлення;
листи-розпорядження.

про певну важливу подію.
Головною підставою для написання прес-релізу є

усвідомлення необхідності ознайомити якомога ширшу аудиторію з подією (подіями), що пов’язана з діяльністю вашої установи,фірми,компанії.

Початкова фраза(мета повідомлення) повинна бути стислим викладом усього прес–релізу,необхідно пам’ятати п’ять запитань:Хто?Що?Де?Коли?Чому? і відповісти на них.
Якщо прес-реліз за обсягом перевищує дві сторінки,бажано робити підзаголовки до головних питань.

Прес-реліз має такі реквізити:
Назва документа.
Адресат(може зазначатись або ні).
Формулювання мети.
Текст.
Дата розсилання.
Підпис(и)
Адреса й контактний телефон відправника.

статті, рукопису тощо.
В ній зосереджується

увага на найсуттєвішому: викладається зміст роботи та її мета. Анотація суттєво допомагає під час добору та вивчення літератури з того чи іншого питання та ознайомлення зі змістом книги.
У кінці анотації обов'язково зазначають користувачів, яким рекомендовано роботу.

або інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо.

Рецензія
Мета рецензії

— рекомендація твору до друку, захисту.

Реквізити рецензії такі:
1. Назва документа.
2. Заголовок, що містить:
• назву рецензованої роботи;
• прізвище та ініціали її автора;
• видавництво та рік публікації;
• кількість сторінок.
3. Текст, що складається з двох частин:
• короткий виклад змісту роботи;
• пропозиції, висновки автора рецензії.
4. Підпис особи, яка рецензувала роботу.
5. Дата.

осіб) про наукові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд

чи до захисту.

Реквізити відгуку такі:
1. Назва документа.
2. Заголовок, що містить: • назву роботи;
• прізвище, ім'я та по батькові її автора;
• рік написання;
• кількість сторінок.
3. Текст, що містить:
• вступ;
• стислий виклад змісту роботи;
• критичні зауваження;
• висновок з пропозиціями.
4. Підпис, що завіряється печаткою.
5. Дата.

факти з життя й діяльності окремих громадян і різні

обставини діяльності установ, організацій, підприємств.

Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди).

Довідки службового характеру складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи.

Довідка містить такі обов'язкові реквізити:
1) назву організації, що видає довідку;
2) дату видачі й номер довідки;
3) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видається довідка;
4) текст довідки;
5) призначення довідки (куди подається);
6) підписи службових осіб, печатка, без якої довідка не має юридичної сили.

ім’я керывника установи,в якому описуэться певний факт,подыя,повыдомляэться про виконвння

окремих завдань,службових доручень.

За місцем виникнення розрізняють зовнішні доповідні записки й внутрішні.

Пояснювальна записка – це письмове пояснення ситуації,що склалась,фактів,дій або вчинків працівників на вимогу керівника.

Містять такі реквізити:
Адресат.
Назва виду документа.
Заголовок.
Зміст записки.
Адресант
Підпис.
Дата складання.

Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, конференціях; її вміщують

у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.

Резолюція складається із вступної (констатуючої) і директивної частин. У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, що розглядається, а потім указують недоліки.
У директивній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на виконання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.

роботи.
Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти

пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері.

Схема звіту така:
1) у заголовку, крім слова Звіт, подаються відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи;
2) у вступній частині вказується коло завдань, які було поставлено перед організацією чи установою за звітний період;
3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;інформаційні документи
4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє;
5) підпис відповідальної особи установи чи службової особи, яка писала звіт;
6) дата складання звіту;
7) печатка установи (якщо це потрібно).

органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів,

конференцій, засідань, нарад.

За обсягом фіксованих даних протоколи поділяють на:
С т и с л і, в яких записано лише ухвалу або поширену резолюцію, а також зазначено номер, дату, назву організації, кількість присутніх, порядок денний. Під рубрикою «Слухали» — назва питання, хто висловився.
П о в н і, в яких записуються виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань. У докладний протокол заносять також запитання доповідачеві та конспективний запис виступів під час обговорення.
С т е н о г р а ф і ч н і, де всі виступи, репліки, запитання й відповіді записуються дослівно.

номер протоколу;
3) назву зборів, конференції із зазначенням їх характеру

(загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада);
4) назву установи, підприємства чи організації, де відбулися збори;
5) дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення (назву міста);
6) кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10 —12 осіб, то вказують усіх присутніх;
7) посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії);
8) порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції. Питання у порядку денному формулюють у називному відмінку;
9) текст;
10) перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
11) підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).