Презентация на тему Годівля овець

що його продукція значно різноманітніша, ніж та, яку одержують,

наприклад, у скотарстві. Це як сировина для переробної промисловості (вовна, овчини, шкурки ягнят), так і продукти харчування (баранина, сало, і молоко).
Найціннішою продукцією є вовна. За оптимальних умов утримання і годівлі досить ефективне поєднання вовнової і м'ясної продуктивності овець. За м'ясними якостями вівці не поступаються перед великою рогатою худобою. Молочна продуктивність овець суттєво різниться залежно від породи. Так, середні надої вівцематок остфризландської породи за 100 днів лактації можуть досягати 250 кг. Характерна ознака овець - це висока плодючість. Так, вівцематки романівської породи зазвичай народжують за одне котіння двійні, близько 30% їх поголів'я за нормальних умов годівлі народжують по три, чотири і навіть п'ять ягнят за окіт.
Вівці — жуйні тварини зі складним шлунком. У перших трьох його відділах (рубець, сітка, книжка) шлунковий сік і ферменти, що перетравлюють корми, відсутні. Рубець, місткість якого досягає 10-12 л, заселений бактеріями і найпростішими, які беруть активну участь у травленні. Шлунковий сік, що містить соляну кислоту й пепсин, виділяється у сичузі.

худобою. Але за темпами розвитку функції живлення в онтогенезі

вівці більш скороспілі. Так, ягнята у 2-місячному віці перетравлюють і засвоюють поживні речовини кормів рослинного походження на рівні дорослих тварин. Вівці значно краще, ніж велика рогата худоба й коні, використовують у своєму живленні пасовищні та грубі корми і можуть задовольнятися пасовищами, непридатними для останніх. Ця здатність зумовлена такими анатомічними особливостями, як тонкі, рухливі губи, гострі вигнуті різці. Тварини вільно поїдають низькорослі трави й підбирають тонкі листочки та навіть насіння і плоди, що осипаються з рослин.
Вівці поїдають у 1,5-2,0 раза більше видів рослин, ніж інші травоїдні тварини, що важливо для господарств з великими площами природних кормових угідь. Але вівці вибагливі до якості кормів і чутливі до різноманітності та повноцінності раціонів. Цю залежність слід брати до уваги у тому разі, коли кормова база створюється за рахунок польового кормовиробництва.
Вівці гірше, ніж велика рогата худоба, перетравлюють корми, багаті на клітковину, але з розрахунку на 1 кг приросту живої маси споживають порівняно менше поживних речовин, оскільки мають краще розвинений і більший за відносним об'ємом травний канал.
Цим тваринам характерна саморегуляція черговості використання поживних речовин на забезпечення діяльності головних систем організму (центральна нервова, кровообіг, розмноження та ін.). В останню чергу поживні речовини використовуються на ріст вовни. Вони розподіляються за органами і тканинами відповідно до ступеня інтенсивності обмінних процесів, які у них відбуваються. Якщо рівень живлення упродовж тривалого часу нижче підтримуючого, нормальна діяльність найважливіших органів забезпечується шляхом використання енергії і білка життєво менш важливих тканин: спочатку жирової, м'язової, кісткової, а потім - вовни (особливо за нестачі протеїну). І навпаки — за оптимальних умов годівлі поживні речовини надходять у вовну лише у разі повного забезпечення потреб усіх життєво важливих систем, органів і тканин.

тварин. Особливо ця залежність проявляється у вівцематок протягом останньої

третини періоду кітності та перших днів лактації, коли з причини нестачі поживних речовин ріст вовни призупиняється і на ній утворюються "перехвати" (голодна тонина). Оскільки основним білком вовни є кератин, що містить 2,5-5,5% сірки, для овець характерний інтенсивний обмін цього елемента і відповідна потреба у ньому.
За нестачі сірки у раціонах погіршується перетравлювання поживних речовин, особливо клітковини, знижується рівень використання азотистих речовин. У цьому разі знижується швидкість росту вовни й живої маси молодняку. Тому годівлю овець слід контролювати за сіркою в цілому та за сірковмісними амінокислотами (метіоніном і цистином) зокрема.
Недостатня за рівнем і неповноцінна годівля пригнічує розвиток тварин, погіршує їхню життєздатність та стійкість проте захворювань, знижує продуктивність (м'ясна, молочна, вовнова).
Для овець характерні висока плодючість і скороспілість. Від 100 вівцематок за оптимальних умов утримання й годівлі одержують 120-130 ягнят. У овець чітко виражена сезонність статевої активності, Вони мають відносно короткий період кітності - 140-155 днів. Живуть ці тварини 15-18 років, а період їх господарського використання -7-8 років. Для овець характерні добрі нюх і слух, але вони погано бачать.
Вівчарство в Україні розвивається за такими виробничими напрямами: вовново-м'ясний, м'ясо-вовновий, смушковий, вовново-м'ясо-молочний.

і молочність, а також вовнову продуктивність.
Потреба вівцематок у поживних

речовинах залежить від живої маси та фізіологічного стану у періоди: від відлучення ягнят до кінця парувальної компанії, кітності, підсисний.
Норми годівлі наведені в таблицях.

за добу)

В пер­ші 2—3 дні їм згодовують високоякісне сіно, гранульовані

кормосуміші або трав'яне борошно та концентрати. Пізніше вводять в раціон силос, сінаж і коренеплоди.
Раціони із значною кількістю силосу необхідно ретельно балансу­вати не тільки за загальною поживністю і перетравним протеїном, а й за сухою речовиною та деякими складовими частинами її, особливо легкоперетравними вуглеводами.
У перші 1,5—2 міс лактації для м'ясо-вовнових овець оптимальною є наявність 14 % протеїну в сухій речовині раціону, а в кінці лактації близько 10,5 %. Оптимальне співвідношення цукру і перетравного про­теїну в раціоні підсисних маток становить 1 : 1. Найефективніше ви­користовують вівці раціони, в яких з розрахунку на 1 г цукру припа­дає 1,5—1,8 г крохмалю.

нього. Під час осіменіння вівцематки повинні мати заводську кондицію.

Повноцінна годівля у ці місяці є однією з основних умов збільшення кількості дозрілих фолікул і зародків. Високої плодючості вівцематок досягають випасанням їх у період підготовки та осіменіння на молодій зеленій траві, багатій на протеїн, каротин і вітамін Е. Крім зелених кормів, цим тваринам згодовують по 0,2-0,3 кг концентрованих, а за нестачі перших — по 1,5-2,0 кг буряків на одну голову за добу.
Вівцематки, що не запліднилися, приходять в охоту через 16-21 днів і їх осіменяють повторно.
Починати осіменяти овець у господарствах півдня України рекомендується в першій половині вересня, а в зонах Лісостепу і Полісся - в серпні-вересні. Це дає можливість при розведенні овець м'ясо-вовнового напряму відгодовувати і здавати на м'ясо молодняк у рік його народження й одержувати додаткову кількість вовни.
Повноцінна годівля кітних вівцематок - важлива умова одержання життєздатного приплоду та його збереження. При незадовільній годівлі ягнята народжуються слабкими, а вівцематки стають маломолочними. Потреба кітних вівцематок у поживних речовинах неоднакова у різні періоди кітності. Найінтенсивніше плід розвивається у другий період вагітності, тому потреба тварин в енергії і перетравному протеїні збільшується відповідно на 30-40 і 40-50%. Потреба у фосфорі й кальції зростає у 2 рази.

поживне сіно, силос і невелику кількість концентрованих кормів. У

другу половину у складі раціонів збільшують частку високоякісного сіна та концкормів.
Проведення окоту потребує поєднання повноцінної годівлі вівцематок з правильним утриманням і дбайливим доглядом. Для окоту відводять найтеплішу, без протягів, добре освітлену -східну або південнозахідну частину кошари. У ній із переносних дерев'яних щитів завдовжки 15 і завширшки 1 м обладнують клітки для утримання вівцематки з приплодом у перші один-три дні після окоту. На великих вівчарських фермах обладнують оцарки на 40 вівцематок, перегороджуючи їх щитами на чотири відділення (по 10 вівцематок). У них вони народжують ягнят і перебувають з ними 5-7 днів. За 1-2 дні до окоту вим'я у вівцематок значно збільшується. Перед окотом тварина непокоїться, підгрібає підстилку, часто лягає. Окіт триває до 30 хв.
Потреба підсисних вівцематок у кормах зумовлена молочністю й кількістю ягнят у приплоді. Чим вища молочність, тим інтенсивніший обмін енергії і речовин. Рівень годівлі повинен бути достатнім для збереження їхньої вгодованості та нормального росту вовни.
Основним кормом для підсисних вівцематок у перші дні після окоту є доброякісне сіно бобових, пшеничні висівки та вівсянка. На повний раціон їх переводять поступово (протягом першого тижня) із метою запобігання маститам і розладам травлення. У зимовий (стійловий) період їм згодовують, кг: сіна - 1,0-1,5 соломи - 0,3-0,5, силосу 3-4, концентрованих кормів - 0,3-0,5 на одну голову за добу.

випасають на природних або культурних пасовищах чи згодовують зелені

корма з годівниць ( 7-10 кг на голову за добу), забезпечують водою, у підсисних вівцематок потреба у воді у півтора раза більша, ніж у кітних і холостих.
Добрі плодючість, молочність та вовнова продуктивність маток і висо­ка якість вовни в основному визначаються умовами годівлі.
Залежно від потреби в поживних і біологічно активних речови­нах можна виділити три періоди різного фізіологічного стану вівце­маток: від відлучення ягнят до кінця парувального сезону, кітність, особливо друга її половина і період підсосу.
Численні дослідження і практика ведення вівчарства показують, що у маток, які в період парування мали добру вгодованість, спосте­рігається менше випадків прохолосту і більша кількість окотів з двій­нятами порівняно з тими, що мали низьку вгодованість. Отже, підго­товка маток до парування і зокрема поліпшена годівля повинні бути обов'язковими. Таку підготовку слід починати за 1,5—2 міс до початку парувальної кампанії, відлучивши перед цим ягнят від маток.
Для забезпечення дружного настання в маток охоти, високої за­плідненості, збільшення виходу ягнят їх необхідно випасати на пасо­вищах з молодою зеленою травою, яка багата на поживні і біологічно активні речовини.
В період підготовки і проведення парування маток велике зна­чення має не тільки різноманітна їх годівля, а й забезпечення потреби в енергії і перетравному протеїні. Тому в цей період рекомендується збільшити поживність раціону на 0,2—0,3 корм. од. проти норм. Кіль­кість перетравного протеїну в сухій речовині раціону повинна бути не меншою 9,6 %.

мінеральних речовинах та вітамінах поступово збільшується і в останню

третину кітності досягає свого максимуму. В останні 2 міс кітності ріст плода значно збільшується. Так, на 4-му місяці кітності середньодобовий приріст маси плода ягняти не перевищує 40—45 г, а на 5-му місяці він збільшується до 120—150 г. Слід відзначити, що ембріон в першу половину кітності хоч і росте повільно, однак в цей час закладаються всі органи і тканини. Тому дуже важливо забезпечити тварин в цей період повноцінною годівлею.
У другій половині кітності значно зростає потреба маток у пере­травному протеїні. Кількість його в сухій речовині раціону в цей пе­ріод повинна становити 13 %.
При повноцінній годівлі в період кітності матки народжують роз­винених здорових ягнят, які при вирощуванні добре оплачують корм і мають високу потенційну вовнову продуктивність.
Для матки живою масою 60 кг у першій половині кітності орієнтовний добовий раціон може бути такий, кг: сіно--0,7, солома ярих культур —0,5, силос кукурудзяний — 2—2,5, буряки кормові — 0,5—1, концкорми — 0,2—0,3.

за добу)

в митому волокні поживність раціону слід збільшувати на 10—12

%, вводячи в його склад (на голову за добу, кг): сіна — 0,8—1, силосу кукурудзяного 2,8—3, соломи ярих культур—0,5 і високоякісного ком­бікорму — 0,35—0,4.
В останній місяць кітності необхідно зменшити об'єм раціону маток, зберігаючи його загальну поживність та вміст перетравно­го протешу, мінеральних речовин і каротину. Для цього в раціоні солому замінюють сіном, зменшують кількість силосу і вводять ви­сокоякісні корми: гранульовані кормосуміші, трав'яну січку, комбі­корм.
Норми годівлі холостих і кітних маток наведено в таблиці.
Головним завданням раціональної годівлі маток у підсисний період є забезпечення високої молочної продуктивності, інтенсивного росту вовни і збереження вгодованості тварин.
Організація нормованої годівлі маток у цей період має передбача­ти задоволення потреби тварин у енергії і необхідних речовинах жив­лення залежно від маси тіла, вовнової продуктивності, молочності і кількості ягнят. Слід також враховувати вгодованість маточного по­голів'я і стан народжених ягнят.
У середньому тонкорунні матки з одним ягням в перші 2 міс лак­тації дають 1,2—1,9 кг молока за добу, а в наступні — 0,7—1 кг. Матки з ягнятами-двійнями мають більшу молочність на 20—25%.
Овече молоко в середньому містить 5,5 % протеїну, 6,7 жиру, 5,7 молочного цукру і 1 % мінеральних речовин. Для виробництва 1 кг молока потрібно витратити 0,75—1,06 корм. од. залежно від періоду лактації.

поживних ре­човинах збільшується майже вдвічі. Для забезпечення повноцінної го­дівлі

раціон підсисних маток необхідно балансувати за всіма основни­ми факторами живлення.
Орієнтовний добовий раціон силосного типу для підсисної матки, такий, кг: сіно бобове — 0,6—0,8, сіно злакове — 0,6—0,8, силос високої якості — 3,5, буряки кормові — 1,5 і комбікорм — 0,4—0,6. Поживність такого раціону становить 1,9—2 корм, од., вміст перетравного протеї­ну 220—230 г, цукру—197, клітковини — 704, сірки —9,5 г.
Раціони сінажного типу можуть містити до 75 % сінажу високої якості. В такі раціони необхідно вводити високопоживні комбікорми з білково-мінеральними та вітамінними добавками.
Численними дослідженнями і практикою доказано високу ефек­тивність використання кормів вівцями при згодовуванні їх в складі повнораціонних розсипних гранульованих чи брикетованих кормосумішей.
Інститут тваринництва НААН України рекомендує для вівцематок склад розсипних кормосумішей, який наведено у таблиці.
Як показали наукові дослідження та передовий досвід, викорис­тання вівцями гранульованих кормосумішей протягом 3—4 міс не ви­кликає ніяких фізіологічних та гістологічних порушень, а більше 7— міс. призводить до небажаних процесів в організмі. Дослідами, про­веденими в Інституті тваринництва НААН України, доведена доцільність згодовування гранульованих та брикетованих кормосумішей вівцям різних статево-вікових груп в поєд­нанні з соковитими та зеленими кормами.

вовно-м'ясних овець

вовно-м'ясних овець

(за даними Інституту тваринництва НААН України)

масою

силосом у співвідношенні 2 : 1 (60—70 % гранул

та 40— 30 % силосу від загальної поживності раціону) є найефективнішим.
В складі кормосумішей згодовували 20—60 % соломи злаків, 15— 25 трав'яного борошна, 15—20 % концкормів.
Науково-дослідним Інститутом тваринництва НААН України розроблено ф практично апробовано рецепти гранульованих кормосумішей для вівцема­ток у різні фізіологічні періоди (табл.).
При годівлі овець гранульованими чи брикетованими кормами по­треба у воді значно збільшується. Тому підсисних маток треба напу­вати не менше трьох разів на добу.
Найкращий спосіб забезпечення овець водою — використання авто­напувалок. У зимовий період доцільно застосовувати автонапувалки типу АГК.-4, що не замерзають, встановлюють їх в базах. Одна така напувалка може забезпечити водою до 250 маток.
Влітку основним кормом для маток є зелена трава. Зелені корми вівцям згодовують з годівниць або випасають їх на природних чи куль­турних пасовищах. Норма трави на матку становить 7—10 кг на добу.
Балансують літні раціони маток за сухими і мінеральними речовинами, підгодовуючи тварин гранульованими чи брикетованими кормосумішами або грубими кормами.

голову за добу

і кіз
Правильний вибір системи нормування, а саме – деталізованих

норм годівлі
Якість кормів і технологія їх згодовування
Врахування стандартівякості основних кормів (сіно, сінаж, силос, концентрати)
Контроль споживання кормів
Контроль за кормовими стресами