Презентация на тему Павличко Дмитро Васильович

Ще студентом Д. Павличко очолює літературну частину Львівського ТЮГу,

з 1953 р. навчається в аспірантурі, досліджує сонети І. Франка, та невдовзі полишає наукову роботу. 1954 р. його приймають до Спілки письменників СРСР (заочно, за поданням М. Бажана).

і ненависть» (1953) тому й привернула до себе увагу,

що принесла поезію соціально стривожену й гострокутну. Громадянська напруженість (за всієї своєї ідейно-тематичної заданості) вирізнила дебют Д. Павличка з потоку української повоєнної лірики, цілеспрямовано підрожевленої і загнаної в неживе дифірамбічно-одописне річище. В голосі молодого поета було щось неструджене, щось від святого неофітського захвату, те, що з роками сформується в наскрізну етичну тезу його творчості: «Людино — ти можеш!». А ще була художня достеменність, жорстка відчутність образу, якої так бракувало знесиленому трафаретами й деклараціями письменству.

«Чорна нитка» (1958), поряд з розвитком традиційних для цього

десятиліття мотивів, приносять і нові. Коли в «Любові і ненависті» подих інтимних почувань ледь означився, то вже в «Моїй землі» — стужавів і почав витворювати власну художню плоть (цикл «Любов» 1953 p., пізніше названий «Пахощі хвої»). Дедалі чіткіше вимальовуються риси власного поетичного мислення, що означають собою всі жанри і стануть особистим знаком майстра. Це — конфліктність ліричного сюжету, де думка й почуття рухаються доланням суперечностей. Діалектичність, що прозирнула в низці творів 50-х років, означила завершення раннього періоду творчості Д. Павличка, його «поетичного дитинства».
Першим рішучим вступом у «свою тему» стала збірка «Правда кличе!» (1958), гарячим попелом якої вкрито поріг «шістдесятників». Вісімнадцятитисячний тираж її було знищено. На IV з'їзді письменників України, виконуючи вказівку «згори», поета «осмикнув» П. Тичина. Сама книжка не згадувалась, як неіснуюча, але малася на увазі саме вона, її інвективні «неясності».

твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі»(1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий

сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У

1990–1999 роках — Народний депутат України. З 21 жовтня 2005 року — знову обраний народним депутатом України (фракціяУкраїнської Народної Партії). На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 18-20 серпня 2006 р., Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але

не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспір, Шарля Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

Павличко — дипломат
З

жовтня 1995 до травня 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці.
Павличко був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року. Завдяки його клопотанню в центрі Варшави за півкілометра від знаменитих Варшавських Лазенок в березні 2002 року було споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку.