Презентация на тему Тарас Григорович Шевченко біля нас

Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, яке колись називалося Кирилівка (інша

назва – Керелівка), знаходиться на території батьківської хати Тараса Григоровича Шевченка, де він жив з 1815-1829 р. У 1816 р. Яким Бойко викупив у кирилівського селянина для свого зятя Григорія Шевченка стару хату, у якій і виріс Тарас Шевченко.

«Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім

творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».

в Яготині 23 — 26 листопада1843 й подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна», зображує Шевченка за

роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.

Пріорці"
Востаннє перебуваючи у Києві, Тарас Григорович Шевченко побажав зупинитися

на околиці міста. З центру пройшов пішки весь Поділ, доки не опинився на Пріорці.Тут поет і зупинився.  Останній київський притулок Шевченка став для нього розрадою та справжньою домівкою, а прості люди, з якими він встиг заприятелювати — сім'єю. 

1858 році

на базі колишньої Галереї картин Тараса Шевченка в Харкові та Центрального державного

музею Тараса Шевченка в Києві у 1949 році. У 1940 Рада Народних Комісарів УРСР постановила організувати в Києві на базі Республіканської ювілейної Шевченківської виставки Центральний державний музей Т. Г. Шевченка, зосередивши тут всі оригінальні матеріали, пов'язані з життям і творчістю Т. Г. Шевченка.

поеми влітку1842 року в Санкт-Петербурзі.
Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі

від 25 січня 1843 року до Г. С. Тарновського:«…Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче…, а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина.»