Презентация на тему ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХПРОЦЕСІВ

найбільш
обговорюваних в економічних колах.

культурної інтеграції та уніфікації.

понад 7 млрд осіб

розвитку техніки та технологій, зокрема
комп’ютеризації, розвитку інтернету та мобільного

зв’язку, а також світового
технологічного розвитку.
Наразі глобалізація охоплює всі сфери людського життя.

впливає на життя всієї світової
спільноти та визначає державну політику,

а призводить до перегляду багатьох
економічних постулатів, стирає міждержавні кордони та відкриває доступ до будь-
якої інформації в світі.

XXI ст.
дає всі підстави для того, щоб як

джерело і предмет глобалізації на сьогодні розглядати американський капітал, рушійною силою цього процесу – американський імперіалізм, а увесь процес за сутністю - як інституціоналізацію системи
неоколоніальної експлуатації світової економіки
«імперіалізмом долара».

—
відповідно - верховного контролера інтернаціональних потоків глобального
товарно - грошового

обороту.
В той же час більшим сьогодні стає потенціал
локальних цивілізацій.

межах
стародавніх держав та їх об’єднань –
в Шумері, Єгипті,

Індії.
Потім вони
змінювались,
зникали,
трансформувались у цивілізації нових поколінь.

«живих» цивілізацій початку XX століття:
західну,
православно-християнську,
ісламську,
індуїстську,

далекосхідну.

чи іншої світової релігії.
Формування четвертого покоління цивілізацій є

зумовленим:
по-перше, новим етапом історичного процесу,
по-друге, зміною техногенної цивілізації на гуманістично-креативну, ноосферну, постіндустріальну форму,
по-третє, викликом з боку процесів глобалізації та інтеграції як власного протилежного базису процесів диференціації і дезінтеграції на нових принципах.
Останній процес найбільш наочно спостерігається, перш за все, в межах західної цивілізації, яка, маючи за власне історичне ядро Західну Європу, опанувала індустріальне суспільство і поширилась на Північну і Латинську Америку, Австралію і Океанію, перетворила на колонії Індію, Африку, підпорядкувала власному впливу Китай.
Арнольд Тойнбі зазначав: «У ході власної експансії сучасна західна секулярна цивілізація перетворилася в буквальному сенсі слова на всесвітню, охопивши своєю мережею всю решту цивілізацій»

месопотамська, єгипетська, далекосхідна,
мезоамериканська, класична, південноазійська,
афро-азійська.

Доіндустріальна західна, далекосхідна, євразійська.

Індустріальна західна, православно-христианська, ісламська,
індуїстська, далекосхідна.

Постіндустріальна євразійська, східноєвропейська,
західноєвропейська, північноамериканська,
латиноамериканська, африканська, японська,
китайська, буддійська, індійська,
мусульманська, океанічна.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ЗА ЧОТИРМА ФАЗАМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

вчені наголошують на тому, що однією з головних тенденцій

нашого часу є переміщення центру творчого лідерства з Заходу на Схід:
«Творчий центр історії людства, який був локалізований протягом сторіч в Європі і європеїзованій Америці, остаточно перестав бути обмеженим цими кордонами. Значною мірою він поширився на Схід і став «планетарним» в сенсі активності не тільки на Заході, але і на Сході.»

можна поділити загалом на дві основні групи:
оптимістичні та

песимістичні.

того, що світова система, вступаючи до смуги нестійкості, буде

наштовхуватися на серйозні потрясіння, які зумовлюються зростаючою активністю сукупних взаємодій сил і факторів.
Світова система, як завжди, виявинилася неготовою до чергового історичного перевороту. І ця неготовність проявляє себе як в інтелектуальній, в інституційній сферах, так і в сфері психологічній, причому в такому стані перебувають і країни-лідери.

на:
по-перше, розробці глобального довготермінового плану з альтернативними варіантами розвитку

економіки країн і цивілізацій світу на першу половину XXI ст. і оцінці наслідків кожного з варіантів.

і міждержавному рівнях основних положень глобальної довготермінової економічної стратегії,

що могла б стати фундаментом для формування нового світового устрою, який ґрунтувався би на принципах взаємовигідного співробітництва, взаємодопомоги і партнерства локальних цивілізацій і країн.

стратегії нового порядку, яка б включала як існуючі інститути

за умов зміни характеру їх діяльності, так і ті, що створюються за прикладом ЄС.

свідомості серед ділової і політичної еліти. Йдеться не про

відмову від приватних інтересів підприємців і фінансової еліти, національні інтереси держав, а про модифікацію цих інтересів, визнання принципово нових завдань їх реалізації в умовах зростаючої глобалізації.