Презентация на тему Загальні відомості

Континент – Євразія.
Площа сухопутної території

Китаю –
9 596 961 кв. км.
У меридіальному напрямку - 5,5 тис. км.,
у широтному напрямку - на 5,2 тис. км.
За площею 1-е місце в Азії
3-е у світі

Демократичною Республікою;

на півночі – з Монголією;

на північному

сході – з Російською Федерацією;

на північному заході – з Республікою Казахстан, Киргизькою Республікою, Республікою Таджикистан;

на заході та південному заході – з Ісламською Державою Афганістан, Ісламською Республікою Пакистан, Республікою Індія, Федеративною Демократичною Республікою Непал, Королівством Бутан;

на півдні – з Республікою Союзу М'янма, Лаоською Народною Демократичною Республікою, Соціалістичною Республікою В'єтнам.

км.


Річки Китаю утворюють внутрішні і зовнішні системи.


Зовнішні

річки - це Янцзи, Хуанхе, Хейлунцзян, Чжуцзян, Ланьцанцзян, Нуцзян і Ялуцангпо, що мають вихід до моря (до Тихого, Індійського і Північного Льодовитого океанів), їх загальна водозбірна площа охоплює близько 64% території країни.


Внутрішні річки, кількість яких невелика, значно віддалені одна від одної і на більшості дільниць обміліли. Вони впадають у озера внутрішніх районів або зникають у пустелях; їх водозбірна площа охоплює близько 36% території країни.

найдовша (6276 км) та найбільш повноводна річка Євразії й

третя у світі (відповідно після Амазонки та Нілу й після Амазонки та Конго), що витікає зі сходу Тибету на висоті 5600 м і впадає у Східнокитайське море на північ від Шанхая, утворюючи масштабну дельту, є головною водною магістраллю країни: судноплавна ділянка від моря сягає 2850 км, морські кораблі водотоннажністю до 10 тис. т можуть підніматися до 10-мільйонного мегаполіса Ухань.

й друга в Китаї за довжиною річка Хуанхе (5464

км) бере початок у східній частині Тибетського нагір'я на висоті 4000 м й у середній течії утворює великий закрут.

але швидка течія робить її серйозною перешкодою для форсування.

До того ж м'які ґрунти берегів сприяли неодноразовим змінам русла річки (максимальне зафіксоване переміщення Хуанхе становило 800 км), що кожного разу супроводжувалося природними катастрофами із сотнями тисяч, а іноді й мільйонами жертв.

- судноплавний канал у Китаї, одне з найдавніших нині

діючих гідротехнічних споруд світу. Канал сполучає річки Хуанхе і Янцзи.

Будувався дві тисячі років - з VI ст. до н. е.. до XIII в. н. е. В цей час є однією з найважливіших внутрішніх водних артерій КНР, з'єднує великі порти країни Шанхай і Тяньцзінь. Протяжність каналу - 1782 км, а з відгалуженнями до Пекіна, Ханчжоу і Наньтуну - 2470 км. Ширина в найбільш вузькій частині в провінціях Шаньдун і Хебей - 40 м, в самій широкій частині в Шанхаї - 350 м. Глибина фарватеру - від 2 до 3 м. Канал обладнаний 21 шлюзом.

км. Глибина 32,8 м. Солоне

Поянху - Площа 3583

кв. км. Глибина 16 м. Прісне

Дунтінху - Площа 2820 кв. км. Глибина 30,8 м. Прісне

Тайху - Площа 2425 кв. км. Глибина 3,33 м. Прісне

амплітудами висот і складною орографією. Чітко виділяються Тибетське нагір'я

на південному заході; північніше — пояс Центрально-азійських рівнин і плоскогір'їв; область низинних рівнин Східного Китаю.

Тибетське нагір'я — найбільш піднесена частина Китаю. Середня висота плоскогір'їв перевищує 4 тис. м, окремі вершини піднімаються вище 6-7 тис. м. Нагір'я включає плоскогір'я Центрального Тибету, а також гірські системи — Куньлунь на півночі, Сіно-Тибетські гори на сході, Гімалаї на півдні й Каракорум на заході.

Пояс Центральноазіатських рівнин і плоскогір'їв із переважною висотою близько 1200 м включає на заході Кашгарську рівнину і Джунгарську рівнину, розділені між собою хребтами Східного Тянь-Шаню. До них із південного сходу приєднується низинна Турфанська западина, дно якої лежить нижче рівня моря (-154 м). На сході знаходяться рівнини і плато Гашунскої Гобі, Ала-шань і Ордос, відокремлені горами Бейшань, Валашань та Іньшань. На сході і північному сході розташовані рівнини східної Гобі й Багри.

Область низинних рівнин Східного Китаю простягнулася з півночі на південь, головним чином, уздовж узбережжя Жовтого моря.

й панівних вітрів. Разом із тим, територія країни настільки

велика, що в її межах спостерігаються найрізноманітніші природні зони — від пустельних і високогірних до вологих субтропічних і тропічних.

Клімат

півночі аж до хребта Ціньлін, що є вододілом між

басейнами Хуанхе і Янцзи, - клімат помірний; південніше, у басейні Янцзи, - субтропічний й на крайньому півдні, на кордоні з М'янмою, Лаосом і В'єтнамом, - тропічний. До того ж у західній частині країни клімат різко континентальний, а у східній – мусонний.

збігається з лінією середньорічної кількості опадів у 380 мм.

Території на північний захід від цієї лінії, в міру віддалення стають сухішими, а ті, що розташовані на південний схід, — дедалі вологішими. Історично це відображалося на традиційних заняттях населення: на південному сході Китаю жили землероби, а на північному заході — скотарі. Не випадково, Велика Китайська стіна (8852 км), споруджена в III ст. до н. е. — II ст. н. е. для захисту землеробських районів країни від нападів степових кочівників, проходить приблизно цією лінією.

його називають "геологічною коморою світу". КНР має значні запаси

кам'яного вугілля (за його видобутком посідає перше місце у світі — майже 1,3 млрд т на рік), розвідані значні запаси нафти і газу (північний схід та захід Китаю, шельф морів), горючих сланців (північний схід і південь Китаю).




Значні поклади залізної руди сконцентровані на північному сході Китаю. Через східні території країни простягається Тихоокеанський металогенічний пояс, з яким пов'язані родовища вольфраму, молібдену, олова, сурми, ртуті й інших металів. Китай посідає перше місце у світі за запасами вольфраму, олова, сурми, титану, цинку, магнезиту, літію, бури, рідкоземельних металів; друге — за запасами фосфору, нікелю, ртуті, молібдену, ніобію; третє — за запасами вугілля, залізної руди. У центральному й південному Китаї є нерудні корисні копалини (сірка, солі, гіпс), особливо значні поклади фосфоритів.

різновиди болотних грунтів
Рівнини р. Хуанхе, Хайхе и Хуайхе:
світлі лучні

грунти

Бассейн р. Янцзи и Південний Китай:

червоноземи

Найбільш характерна рослинність - модрина, кедр, дуб, липа, клен,

горіх, лавр, камелія, магнолія. Гори вкриті лісами, які займають близько 8-13% території Китаю. На Тибетському нагір'ї - степи і холодні пустелі, на півдні поширені густі тропічні ліси з пальмами і вічнозеленими широколистяними деревами.
У Китаї росте близько 500 видів бамбука, що формують 3% лісів. Зарості бамбука, що зустрічаються в 18 провінціях - не тільки середовище існування багатьох тварин, але і джерело цінної сировини.

земних хребетних налічується 2091 вид. 

Більше 100 видів тварин

характерні виключно для Китаю або мешкають головним чином в Китаї, напр, червоний вінценосний журавель, вухатий фазан, золотиста мавпа. 

Водяться і тварини, що пов'язані з четвертинним періодом, такі, як бамбуковий ведмідь, тарпан і двогорбий верблюд у пустелях північного заходу.  До рідкісних тварин відносяться також китайський річковий дельфін і китайський алігатор, що мешкають в нижній течії Янцзи, і гігантська саламандра в Південному Китаї.