Презентация на тему Краснуха

Експериментальний характер її розвитку стає переважаючим. Особлива увага приділяється

дослідженням в галузі анатомії людини. У Лейденському університеті (Нідерланди) проф. Альбінус (1697-1770) збагатив анатомію людини рисунками, які були виконані з художньою досконалістю, створив перший анатомічний атлас. Професор Амстердамського університету Фредерик Рюіш (1638-1731) особисто підготував унікальну колекцію музейних експонатів і започаткував перший анатомічний музей.

записи усіх відхилень, які він спостерігав в організмі померлих

хворих. Узагальнивши матеріали 700 ростинів, Дж. Морґаньї у 1761 р. видає 12-томну працю “Про місце знаходження і причини хвороб”. Своїми дослідженнями Дж. Морґаньї поклав початок патологічній анатомії, яка стала невід'ємною частиною клінічної медицини. До того ж, це була перша наукова класифікація хвороб.

в окремих органах, а в тканинах. Він описав 21

тканину і в 1800р. видав працю під назвою “Трактат про мембрану”. Він вважав, що тканини є носіями усіх життєвих процесів, а патологічні зміни відбуваються не в органах, а в тканинах.

і вважав, що головною причиною хвороби є порушення складу

рідин (соків) організму, а патологічні зміни в органах і тканинах - вторинні явиша. Рудольф Вірхов (1821-1902) -німецький патологоанатом, вивчав морфологічні зміни в клітинах при різних хворобах. Він вважав, що “ненормальна діяльність” клітин є джерелом захворювань, і на цій основі обгрунтував теорію целюлярної патології.

Мажанді (1783-1855). Він розробив і вдосконалив техніку вівісекції (на

тваринах). Найбільше відомі його праці з вивчення нервової системи. До історії медицини він увійшов як засновник витонченої хірургічної методики і гострого фізіологічного досліду.

гальмування). У праці “Рефлекси головного мозку” (1863) розвинув уявлення

про рефлекторний характер психічної діяльності, вивчив рухи людини в процесі праці, поклав початок в Росії фізіології процесів праці, відкрив карбгемоглобін, сформулював (1889) закон розчинності газів у розчинах солей (закон Сеченова).

розробив хірургічний метод хронічного експерименту з накладанням фістул,

провів систематичне спостереження над діяльністю травних залоз, удосконалив метод ізольованого шлунка, що запропонував Ґайденґайн, провів класичний дослід “ несправжнього годування ”, опублікував “Лекції про роботу головних травних залоз” (1897), де описав механизми умовно- та безумовнорефлекторної регуляції залоз. За ці праці був нагороджений Нобелевською премією в галузі фізіології і медицини (1904). Створив вчення про умовні рефлекси та вищу нервову діяльність. Відмінність людей і тварин бачив у присутності другої сигнальної системи - мови; ще в молоді роки відкрив підсилюючий нерв серця. І.П. Павлова вважали “старійшиною” фізіологів світу (primum phisiologorum mundi).

мікроскопа, який сам і сконструював (1695).

методу попередження захворювання натуральною віспо (вакцинація) ветеринарним лікарем, англійцем

Едвардом Дженнером (1749-1823). У 1798 р. Дженнер підсумував свої спостереження в книзі “Дослідження причин та дія коров'ячої віспи ”. З цього року віспощеплення застосовується в англійській армії та флоті, а з 1808 р. стає державним заходом. Луі Пастер назвав Дженнера “ найбільшим із англійців ”.

відкриттями видатного французького вченого-хіміка і мікробіолога Луі Пастера (1822-1895).

Він є засновником наукової мікробіології та імунології. Головними відкриттями Пастера є: 1. Обґрунтування ферментаційної природи молочнокислого та винно-спиртового бродіння. 2. Відкриття мікробів (сам термін запропонував французький хірург Седіло) і обґрунтування ідеі асептики (1878-1879). 3. Створення вакцини проти сибірської виразки (1881). 4. Створення антирабічної вакцини (проти сказу).

німецького бактеріолога Роберта Коха (1843-1910). Головні його заслуги: 1.

Першим запропонував метод вирощування чистих бактеріологічних культур на твердих живильних середовищах. 2. Відкрив збудників туберкульозу (1882) і холери (1883). 3. Встановив загальні принципи епідеміології інфекційних хвороб (тріада Коха): а) знаходження мікробів в усіх випадках захворювання; б) можливість отримання чистої культури мікробу; в) можливість відтворення хвороби у тварин через зараження культурою мікроба.

і гриби

більш дрібніші частинки порівняно з мікробами, що є внурішньоклітинними

паразитами і, як виявилося пізніше, причиною багатьох епідемічних захворювань.

Бургаве (1668-1738), доктор медицини і філософії. Найбільшу славу він

завоював як викладач внутрішніх хвороб. У 1698 р. він организував першу терапевтичну клініку. В праці “Вступ до клінічної медицини” Бургаве писав, що клінічною називається медицина, яка спостерігає хворих, вивчає засоби, які є необхідними для їх лікування, і застосовує ці засоби. Бургаве був схильним до ятрофізичного напрямку в медицині і вважав, що основою життєдіяльності людини є рух.

методик. Віденський лікар Леопольд Ауенбруґґер (1722-1809) відкрив і розробив

метод простукування (перкусії) для визначення присутності рідини у грудній клітці. Аускультацію описав французький лікар Рене Лаеннек (1781-1826), клініцист, патологоанатом, викладач медичної школи в Парижі. Він сконструював із дерева інструмент, який назвали стетоскопом (від гречеської - груди, дослідження). Лаеннек описав звукові компоненти різних типів дихання, голосу, кашлю, хрипів.

Х-променів, які були названі його ім'ям. За декілька років

до Рентгена досліди з цими променями проводив професор Празького університету українець Іван Пулюй (1845–1918), родом з Тернопільщини. Він отримав перші знімки руки людини, але не зареєстрував відкриття.

Сергія Боткіна (1832–1889). Він описав клінічну картину декількох захворювань,

зокрема інфекційний гепатит (хвороба Боткіна), відкрив декілька лабораторій і серед них - фізіологічну, якою завідував Іван Павлов, створив новий напрямок в терапії - експериментальний - і заклав основи клінічної фармакології.

за методикою лікаря В. Мортона, в присутності численного лікарського

зібрання, вперше використав ефір для видалення пухлини шиї. У 1847 р. англійський хірург Дж.Симпсон вперше використав хлороформ як обезболюючий засіб.

використання в акушерстві розчину хлорного вапна для обеззаражування рук

медперсонала та інструментарія. Англійський хірург Джозеф Лістер (1827-1912) поклав початок антисептиці; він довів, що збудниками нагноєння є нищі істоти, які знаходяться у повітрі (міазми), тобто є мікроби. Як засіб запобігання, він використовував карболову кислоту (1865). В подальшому розвивається асептика, застосовується стерилізація інструментів, перев'язочного матеріалу, одягу персонала проточною парою та парою під високим тиском.

Пирогов (1810–1881). Разом з фізіологом О.Філомафітським він дав наукове

обґрунтування застосування ефірного наркозу. Літом 1847 р. М. Пирогов випробував ефірний наркоз на полі бою. Він також розробив основи військово-польової хірургії, запропонував використання гіпсових пов'язок.

гігієна, засновником якої був німецький лікар Макс Петтенкофер (1818–1901).

Він розробив об'єктивні методи гігієнічної оцінки повітря, ґрунту, води.