Презентация на тему Суржик в українській мові

якій штучно поєднуються одиниці різних мов, без нормалізації.

чи інших стародавніх мов, оскільки включають певні елементи лексики

і граматики цих мов. Тобто сучасні літературні мови — це колишні суржики. Будь-яку літературну мову можна розглядати як певний стандарт, введений суспільством у власних інтересах, зокрема для спрощення і стандартизації господарського життя. Відомо, що всі стандарти — річ минуща, тому рано чи пізно всі сучасні літературні мови світу мусять відійти у минуле і дати дорогу новим літературним мовам, новим стандартам, які очевидно виникнуть як певні суржики (суміші) на базі вже існуючих стандартів.

спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на

території Росії, де проживає українське населення — на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.

2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів

України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7% (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12%.Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними.

діалектів, які були проміжними між діалектами староруської мови, які

склали основу сучасної літературної української і діалектами, які склали основу сучасної літературної російської мов.

деякі дослідники виділяють суржик «на основі української мови» і

«на основі російської мови»,а також «слабку» та «сильну» форми суржику, залежно від концентрації порушень лексичного стандарту української або російської мови (від 10-15% до 25%).

мовою): вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть),

да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiца (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;

(подівся), унаслідував (успадкував), получав (отримував), щитав («вважав» або «рахував»

залежно від контексту), отдав (віддав), отключив (вимкнув);
«українізовані» форми російських числівників — первий/перва, вторий/втора;
змішування українських і російських форм невизначених займенників — хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);

зразком російської мови — самий головний (найголовніший), саме важне

(найважливіше);
слова і вирази, кальковані з російської — міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, досі, так як, бувший у користуванні, на протязі;
активне використання «є» в позиції після приголосної, особливо в російських запозиченнях, ще й під наголосом (пєрвий, дєлають, свєт, архітєктор, Вєра, шалфєй)

форумах і блоґах вживаються різноманітні форми суржику, що містять

значну кількість русизмів, а також російськомовні вставки, записані українськими літерами, нецензурна лексика і інші елементи ігор з мовою та орфографією. Крім традиції використання суржику у сучасній українській літературі, у таких випадках варто враховувати і можливий вплив форм сучасного російського мережевого жаргону, де використовується навмисно спотворена орфографія і специфічна лексика. В українському тексті слова, спотворені на «падонківський» манер, можуть виглядати схожими на русизми чи елементи суржику.

і нехтування офіційними нормами правопису (свого роду "штучна диглосія

") підкреслює особливий неформальний характер віртуального мережевого спілкування, норми та звичаї якого є значно більш вільними та ексцентричними порівняно з листуванням чи спілкуванням у реальному житті, в умовах складних бюрократичних систем сучасних держав, а також позначає дистанцію між реальною та віртуальною особистістю автора. Водночас, модифіковане написання нецензурних слів та виразів може певною мірою пом'якшувати шоковий ефект від використання табуйованої лексики та епатажного стилю поведінки.

в багатьох мовах в багатьох країнах світу. В білоруській

мові воно отримало назву «трасянка». У канадському варіанті французької мови — жуаль (франц. joual), поширений у провінції Квебек, з численними відхиленнями від франко-канадських фонетичних і граматичних норм та запозиченнями з англійської мови. На Ямайці частина населення говорить на місцевому варіанті англійської з домішками мов західної Африки — патва. У Ніґерії є «ніґерійський піджин» (спрощена англійська із запозиченнями з мов йоруба й іґбо). У США подібне мовне явище — суміш іспанської та англійської, котрою балакають вихідці з Латинської Америки — називають «спанглиш» (англ. Spanglish, утворене від англійської назви двох мов Spanish і English).

— Київ, 2000, с. 616.
Закономірності розвитку українського усного літературного

мовлення. — Київ, 1965.
В. В. Німчук. Проблеми українського правопису в XX ст.
Лариса Масенко. Суржик як соціолінгвістичний феномен. «Ї» №35, 2004.
Вахтин Н., Жиронкина О., Лисковец И., Романова Е. Новые языки новых государств: явления на стыке близкородственных языков на постсоветском пространстве. Отчёт ЕУСПб, 2003