Презентация на тему Соціалізація дошкільників

через діяльність, спрямовану на орієнтування в ситуації, пристосування до

спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду

той же час незалежно один від одного, хоча і

виховання, яке здійснюється в сім'ї, в дитячому садку, в

особистості, що відбувається під впливом виховної і навчальної діяльності.

соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування

якій соціальній ситуації, тобто коли взаємодіють два або більше

– соціально-культурний простір, який перемежовується з простором культури дорослих;

ЇЇ ДІАЛОГІЧНУ КОНЦЕПЦІЮ СОЦІАЛІЗАЦІЇ Й ВІДОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ РІВНІ
відношення

адаптація – вид взаємодії особи з соціальним середовищем, у

відвідувати дошкільний навчальний заклад у віці 5-6 років, поняття

в основу якої покладено використання адаптаційно-розвивального потенціалу різних видів

як із сенситивними можливостями дітей даного віку для засвоєння

сім'я;
сусіди,;
однолітки в дитячому закладі, школі;
засоби масової інформації ;
і

цим очікуванням.

стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих;
• ігрової стадії,

дитина, і соціальну поведінку, яке він повинен засвоїти, -

РІЗНИХ ЕТАПАХ
дитинство (від народження до 1 року),
раннє дитинство

роблять акцент на те, що соціалізація передбачає засвоєння соціального

надходження його в школу, тобто ті періоди, які у

за ним;
формовані побутові і гігієнічні вміння;
оточуючі людину

сестер,
бабусь і дідусів,
близьких і далеких родичів,
що

уявлення про світ, про добро і зло, де дитина

орган соціалізації, мати і батько - головні творці особистості,

є вирішальним моментом соціалізації

коли людина найбільш сприйнятлива до добра і зла, коли

і, отже, роблять найбільш тривалий вплив.

і близькими відносинами, які тільки можуть існувати в людському

поведінки дорослих членів родини, а також прийняття ролі і

поведінку особистості в іншій ситуації або в іншій ролі.

ДО ВИКОНАННЯ ДОРОСЛИХ РОЛЕЙ.
Перша - підготовча стадія (у віці

тоді, коли діти починають розуміти по ведення тих, кого

далі), в якій рольовий поведінка стає зібраним і цілеспрямованим

кожен засвоює не тільки власну роль, а й ролі

цінностей інших у свідомості особистості формується «узагальнений інший». Він

концепцію "Я". Недостатня здатність адаптуватися до іншої точки зору,

рії Дж. Міда розробив концепцію «значущого іншого». «Значний інший»

наставники,
деякі учасники дитячих ігор
популярні особистості.

таким чином здійснювати процес соціалізації через «значущого іншого».

дитинстві, одночасно з початком формування уста ¬ новок, спрямованих

бути готовність до школи. Шкільна готовність передбачає
готовність до

ДИТИНСТВІ І. П. РОГАЛЬСЬКА – ЯБЛОНСЬКАИ ПРОПОНУЄ ЗА ТАКИМИ

соціальна адаптованість з показниками – ставлення дитини до нових соціальних умов, особливості емоційного стану дитини, домінування настанов на взаємодію з дітьми;
соціальна активність з показниками – наявні прояви ініціативності, активності, самостійності;
соціальна компетентність з показниками – соціальний інтелект як здатність вирішувати соціальні проблеми у запропонованих ситуаціях, ціннісні орієнтації дітей та їхні духовні потреби, сформованість соціальних норм поведінки дитини.

КЕРУВАТИСЯ ПРИНЦИПАМИ:
пріоритету інтересів дитини;
балансу як оптимального співвідношення

СПРИЯТИМЕ ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ В ЙОГО ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТРЬОХ ОСНОВНИХ ЖИТТЄВИХ ПРАГНЕНЬ:
1)

ЗРІЛОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ НАБІР УМІНЬ:
1) уміння орієнтуватися у нових умовах

незнайомому людському довкіллі; набувати необхідних умінь і навичок спілкування

себе (виробляти свої особисті плани, продукувати нові ідеї; проявляти

НЕОБХІДНИХ ЇЙ ДЛЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В СУСПІЛЬСТВІ, ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ РІЗНИМИ

стихійно, в результаті несанкціонованих впливів, поза планами і контролем дорослих;
у ході відносно спрямованого і контрольованого батьками і педагогами процесу;
внаслідок самовиховання (бажання і здатності дитини змінюватися на краще, позбуватися певних вад, оволодівати вміннями, долаючи перешкоди).

В НОВЕ СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ПІД ЧАС ЯКОГО ДИТИНІ ДОВОДИТЬСЯ

1) на першій фазі малюк освоює різноманітні соціальні ролі (статеві, сімейні, громадянські; засвоює соціальні норми і культурні цінності, оволодіває відповідними формами і способами діяльності. Він реалізує об’єктивну необхідність проявити типову, характерну для більшості людей поведінку, намагається «бути, як усі». Це – фаза адаптації малюка до соціуму, період втрати певних індивідуальних рис заради входження у бажану соціальну групу;

дошкільником результатом адаптації і незадоволеною потребою проявити свою індивідуальність,

групою однолітків: особистість, що розвивається, прагне проявити індивідуальні якості,

оскільки основним завданням малюка є збагачення соціального досвіду.
У

особистості із соціумом, повна залежність від нього продукує нежиттєздатну

ВЕЛИКОЮ МІРОЮ ВИЗНАЧАЮТЬ ХАРАКТЕР СОЦІАЛІЗАЦІЇ МАЛЮКА, ОСНОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ ЯКОЇ

розвиток у дитини потреби і здатності сприймати себе в контексті взаємин з іншими людьми: співвідносити своє «Я» з іншими «Я» (дорослих, однолітків), знаходити спільне й відмінне, налагоджувати спілкування, радіти спільній діяльності, виконувати основні правила групи та визначати своє місце в ній, відчувати себе членом дитячого колективу;
виховання в дошкільника здатності диференціювати людей за різними ознаками: родинної належності, віку, статі, симпатії-антипатії, роду занять; поводитися відповідно до цього;

та підтримувати взаємодію з ними, налагоджувати спільну діяльність, радіти

певної статі, найменшого члена сім’ї, брата (сестри), онука, сусіда,

правах і обов’язках: розрізняти їх, називати основні, керуватися цими

неприпустимої форм поведінки; вправляти в умінні регулювати і стримувати

виразними рухами і звуками), зображувальними (позами, діями наближення, віддалення,

допомогою яких діяльність та поведінка підпорядковуються моральним нормам і

під певний соціальний стандарт.
Суспільство постачає дітям інформацію у

ДИТИНИ
За допомогою оцінних суджень малюк визначає міру значущості

хорошим орієнтиром в виборі певних соціальних ролей, сприяють становленню

взаємодія;
спеціально створене середовище переконування;
засоби масової інформації.

домогтися від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається виглядати

переконати їх у чомусь, погодитися з його твердженням, пропозицією

й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей – здоров’я,

який не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози

що кажуть авторитетні люди;
те, що вони роблять;
характеристики конкретної життєвої

інші, і як вони поводяться з ними, є одним

НЕ ЛИШЕ НА СУБ’ЄКТИВНЕ ПОЧУТТЯ ПРИХИЛЬНОСТІ, А І НА

Це означає, що, виховуючи дошкільника, важливо сприяти розмежуванню в його свідомості двох різних уявлень:
рідні й близькі – саме ті люди, хто заслуговує на найбільшу довіру, любов і повагу;
рідні й близькі люди, як і будь-хто інший, можуть помилятися.

розпочинає свій життєвий шлях, правил:
до всього слід ставитися свідомо;
кожна

ВОНА МАЄ НАВЧИТИСЯ:
використовувати соціальний вплив;
розпізнавати намагання інших впливати на

ПАРАМЕТРІВ, З-ПОМІЖ ЯКИХ:
соціокультурний, що засвідчує рівень культури сім’ї;
соціально-економічний,

егоїстичних прагнень;
надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання;

суттєво впливає на дошкільника – він
покладає на нього певні

Є:
принципи гуманізації виховного процесу, його орієнтації на індивідуальність