Слайд 2
Суспільство поділяється на певні структурні елементи – соціальні
інститути:
1) інститут родини – забезпечує відтворення людини;
2)
інститут економіки (виробництво матеріальних благ) – забезпечує набуття засобів існування;
3) інститут освіти та науки – забезпечує одержання, накопичення і передачу інформації;
4) інститут духовності (релігія, нерелігійні типи світогляду, мистецтво, філософія) – задовольняє духовні потреби людини;
5) інститут управління (влада(влада, держава(влада, держава, право (влада, держава, право та інші соціальні норми) – забезпечує
Слайд 3
Організаційними засадами суспільства в первісний (додержавний) період були
спільна воля людей та воля окремих осіб, які користувалися
особливим авторитетом – вождів, старійшин тощо.
Рішення, що приймалися спільно, в цей час ще не набули ознак самостійного виду суспільної діяльності, але якщо вони діяли протягом довготривалого часу, вони згодом ставали правилами поведінки – звичками, звичаями, традиціями
Слайд 4
До Х тисячоліття до н.е. останній на Землі
льодовиковий період закінчився, клімат потеплішав.
Людство відповіло на цю
кризу переходом до принципово нового типу господарювання: від привласнюючої економіки (полювання, рибальство, збирання), воно перейшло до економіки відтворюючої (землеробство, скотарство, ремесло).
Процес переходу від привласнюючої до відтворюючої економіки називають неолітичною революцією.
Відтворююча економіка неоліту призвела до розвитку продуктивних сил, ускладнення організації праці, її розподілу, виникнення обміну, а в соціальному відношенні – до соціальної стратифікації, тобто появи різноманітних соціальних прошарків (страт).
Слайд 5
Для регулювання нових суспільних відносин, що вже не
могли забезпечуватися мононормами, створювалось право. Воно складалося двома шляхами:
1) частина звичаїв санкціонувалася державою і продовжують діяти вже як правові звичаї;
2) держава створює нормативні акти, що містять правила поведінки, обов’язкові для всіх.
Держава та право виникли, таким чином, через господарську необхідність, з потреб відтворюючої економіки.
Виробництво і розподіл продуктів харчування, одягу, інших предметів побуту, знарядь праці в нових умовах стало неможливим без системи управління та забезпечення громадського порядку.
Слайд 6
Громадський порядок – врегульована соціальними нормами система суспільних
відносин. Сфера громадського порядку – це, передусім, місця спільного
проживання, праці та відпочинку.
Слайд 7
РОЗРІЗНЯЮТЬ НАСТУПНІ ФОРМИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ:
1) афінська (класична)
форма. Держава в афінському суспільстві виникла внаслідок загострення внутрішніх
суперечностей між знатними за походженням та рядовими членами громади, які були пом’якшені шляхом послідовних реформ, без внутрішнього або зовнішнього насильства;
2) римська форма. Держава у Римі виникла внаслідок боротьби між повноправними патриціями та неповноправними плебеями, які не мали доступу до громадської землі та управління громадою. Тобто, вирішальну роль зіграла внутрішня суспільна боротьба;
3) германська форма. Виникнення держави у германських племен було прискорене завоюванням германцями величезних Римських володінь. Германці не могли панувати над римлянами за допомогою родоплемінних структур, тому й вимушені були створити новий управлінський апарат. За основу багато в чому вони взяли саме римські державні інституції.
