Презентация на тему Спілкування. Мова і мовлення

його роль, охарактеризувати мовне спілкування; дати характеристику функціям, різновидам,

основним принципам спілкування, мови та мовлення.

спілкування.
3. Поняття про мову та її функції.
4.

Поняття про мовлення. Різновиди мовлення.

функція спілкування, перцептивна функція спілкування, рефлексія, інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне

спілкування, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, безпосереднє спілкування, опосередковане спілкування, довготривале спілкування, короткочасне спілкування, офіційне спілкування, неофіційне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування; мова, знак, словниковий склад, граматична будова, сигніфікативна функція мови, функція вираження змісту предмета інформації, мовлення, письмове мовлення, усне мовлення, внутрішнє мовлення.

форм соціальної взаємодії людей, зумовленою потребами їх спільної діяльності

(гри, навчання, праці). Поза спілкування неможливо існування людського суспільства. Якщо в діяльності реалізується суб’єкт-об’єктні відносини, то у спілкуванні - суб’єкт-суб’єктні, тобто спілкування - це завжди взаємодія людей.
Спілкування - необхідна умова формування особистості, тому що тільки в процесі спілкування людина засвоює суспільно - історичний досвід, специфічно - людські форми поведінки і діяльності.

реалізується суспільні відносини, формується світогляд, засвоюються духовні цінності;
як предметно

- орієнтований процес, що обслуговує колективну працю;
як особистісно - орієнтоване спілкування (ділове і товариське).

враження, своє ставлення, своя біографія);
як фактор становлення людини, розвиток

її свідомості (гра, навчання, праця);
як необхідна умова існування спільності людей (дослідження у вежі) і органічна потреба людини (дослідження із студентами в сурдобарокамері);
як джерело інформації (новини, повідомлення);
як молитва, зв'язок з Богом (приклад: гетьман Калнишевський);
як джерело активності людини (театр, музей, виставка, прогулянка).
Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера тощо.

функція спілкування

засоби обміну та передавання інформації, завдяки яким стає можливим

збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, взаєморозуміння між людьми.
Модель комунікативного процесу:
Хто передає повідомлення - комунікатор.
Що передається - повідомлення, інформація.
Як здійснюється передача - канал.
Кому спрямовується повідомлення - конкретна особистість, група людей, аудиторія
З яким результатом передається - ефективність повідомлення.

людьми, які не обмежуються лише потребами передавання інформації. Спілкування

завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки, діяльності. У цьому випадку виявляється інтерактивна функція спілкування - функція впливу на інших людей (поради, інструкції, вимоги, накази).

тому, що інформація, яку отримують співрозмовники дає можливість пізнавати

одне одного, проникнути у внутрішній світ, зрозуміти мотиви поведінки, звички, характер, світогляд.

складним актом. Адекватний психологічний портрет суб'єкта спілкування формується залежно

від багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників і включає в себе дію чотирьох важливих механізмів сприйняття людини людиною: ідентифікація, емпатія, рефлексія (інтерпретація), стереотипізація.

або неусвідомлюване уподібнення суб'єкту, який пізнає (наприклад, люди різних

національностей: кожен ідентифікує себе в тому середовищі, якому він знаходиться).
Емпатія – здатність відчувати внутрішній стан співрозмовника (співчувати, співпереживати, співрадіти).

дає уявлення про ставлення до себе як до суб'єкта

сприймання (наприклад, вплив гороскопу; приписування собі симптомів хвороби).

співвіднесення
із зразками, що відповідають соціальним стереотипам.
Стереотип - це наперед

сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються мов штампом.

мова - головна і найбільш

досконала форма людського спілкування.
Невербальна комунікація - це особлива "мова почуттів". Відомо, наприклад, що мовчання іноді буває красномовнішим, ніж слова.
Невербальні засоби спілкування:
жести, міміка, пантоміміка, обмін дарунками, очі, погляди;
паралінгвістичні засоби - система вокалізації: тон, тембр, інтонація, гучність
візуальне спілкування - вираз очей;
система пауз, плач, сміх;
обмін предметами (квіти, подарунки).
(“Квіти часто нам говорять тричі більше, ніж слова” В.Симоненко)

і практичному житті людини і являє собою систему знаків

для передавання, приймання і використання інформації.
Слово - як одиниця мови має два аспекти - зовнішній, звуковий (фонетичний) і внутрішній, змістовий (семантичний). Єдність цих двох аспектів (але не тотожність) утворює слово.
Словниковий склад - це сукупність слів кожної окремої мови.
Граматична будова мови - функція, зумовлена потребами спілкування розвитком вираження змісту предмета в формі інформаційних структур.

(від 2 до 5 місяців) - гуління (а-а-а), лепет

(утворення складів ба-ба-ба, ма-ма-ма). У цей період мовлення дитини називають егоцентричним. Згідно теорії Жана Піаже воно переходить у звукове мовлення.
первинного засвоєння мови - (11 місяців - 1.5 року) фонетика мови, окремі слова, окремі речення. Як що в цьому віці дитина не чує рідної мови, вона ніколи повноцінно не засвоїть граматики.
1,5-3 років - сензитивний період розвитку мовлення. Якщо в цьому віці дитина не буде в середовищі людей, - ніколи не буде розмовляти повноцінно (приклад дітей у “вежі”).

форми вираження: слово почуте, слово побачене, слово вимовлене.
У слуханні

- слуховий аналізатор і відповідні мозкові структури, що забезпечують розуміння, слухові образи;
у розмові - мовний аналізатор - органи мовлення - язик, губи, голосові зв'язки і т.д.
при читанні і письмі - зоровий і руховий аналізатори.

виділив:
динамічну афазію - порушення здатності говорити реченнями;
еферентну моторну афазію

- хворі можуть вимовити окремі звуки, але не можуть об'єднати їх у слова чи речення;
аферентну моторну афазію - порушення виразності мови;
семантична афазія - порушення логіко-граматичних відношень;
сенсорна афазія - порушення зв'язку між звуковим складом і значенням слова;
афонія - нездатність голосно говорити;
аграфія - порушення письма (виявляється у певній втраті здатності писати або грубому перекрученні слів).

хорове мовлення, ехолалічне мовлення

(повторення), комунікативне мовлення.
За роллю планування: активне (заплановане), реактивне (як реакція на почуте).
За ступенем довільності: мимовільне, довільне.
За ознакою: екстеріоризоване чи інтеріоризоване, і внутрішнє.

мовлення
Діалогічним називається мовлення між двома або кількома співрозмовниками,

які міняються ролями: то один з них, то другий виконує роль мовця або слухача.
Монологічне мовлення - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а решта слухає, сприймає її промову (доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення викладачем нового матеріалу).
Письмове мовлення - особливий різновид монологічного мовлення, що дає змогу спілкуватися за відсутності співрозмовника.
Внутрішнє мовлення виступає як засіб обмірковування, планування, засіб інтелектуальної діяльності, мрії, фантазії, уяви.