Слайд 2
Питання:
1.Предмет, завдання, методи клінічної психології.
2.Внутрішня картина хвороби як
суб’єктивне переживання захворювання. Аутопластична картина хвороби
Рекомендована література:
Основні
Сандберг Н. Клиническая
психология. Теория, практика, исследования. – СПб.: Прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2007. – 383, [1] с. – (Большая университетская библиотека).
Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: Учебное пособие.- М.: МЕДпресс-информ, 2005.-432с.
Вітенко І.С. Медична психологія: [Підручник] / — К.: Здоров’я, 2007.— 208 с. — Бібліогр.: с. 207— 208.
Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия.-М.:Медицина,1996.-464с.
Клиническая психология /Под ред. М.Перре, У. Баумана.— СПб.: Питер, 2003.-1312с.
Максименко С.Д. Медична психологія. – Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2008 – 520с.
Слайд 3
ПСИХОЛОГ
КЛІНІЧНИЙ ПСИХОЛОГ
ПСИХІАТР
Ключові слова:
норма-патологія;
нозос-патос;
адаптація – дезадаптація;
здоров’я
– хвороба;
ВООЗ; МКХ-10;
Ендогенне – психогенне – екзогенне
невротичне-
психотичне
психологія – наука, що вивчає
психологічні особливості людей, що
страждають різними захворюваннями,
методи і способи діагностики психічних відхилень,
диференціації психологічних феноменів і психопатологічних симптомів і синдромів,
психологію взаємодії пацієнта і медичного працівника,
психопрофілактичні, психокорекційні та психотерапевтичні способи допомоги пацієнтам,
теоретичні аспекти психосоматичних і соматопсихічних взаємовпливів.
Слайд 5
Завдання клінічної психології :
Діагностика відхилень індивідуального та інтелектуального
розвитку
Корекція девіантної форми поведінки
Психологічна профілактика та психотерапія
Соціальна реабілітація пацієнтів, що мають психопатичні, психосоматичні або межові розлади
Слайд 7
2.Внутрішня картина хвороби як суб’єктивне переживання захворювання. Аутопластична
картина хвороби
Поняття «внутрішня картина хвороби» ( концепція хвороби) ввів
Лурія. ВКХ – це сукупність переживань (когнітивних, емоційних, вольових), пов’язаних з наявністю захворювання, ставленням пацієнта до захворювання та ситуації, пов’язаної з лікуванням та реабілітацією.
Поняття «аутопластична картина хвороби» ввів Гольдшейдер. АКХ - є картиною суб’єктивного сприйняття її хворим. Загалом вона має наступні сторони:
- Сензитивну ( як хвороба на рівні відчуттів сприймається, відчувається; приклад локальні болі і розлади)
- Емоційну (страх, тривога, надія, емоційні переживання)
- Вольову ( зусилля справитися з хворобою і т.д.)
- Раціональну та інформативну ( знання про хвороби та її оцінка)
Слайд 8
Рівні ВКХ:
Когнітивний
Афективний(емоційний)
Мотиваційний
Психомоторний
Тілесний
Психосоматичний
Психосоціальний
Слайд 9
Характеристики, які впливають на ставлення до хвороби (ВКХ):
І.
Об’єктивні характеристики хвороби
об’єктивна важкість стану( інформація про летальність після
подібного розладу)
ризик інвалідизації і травматизації
больовий синдром при хворобі
потреба в радикальному чи паліативному (підтримуючому) лікуванні
ІІ. Суб’єктивні характеристики
вплив хвороби на можливість спілкування
соціальна значущість хвороби (ставлення соціуму до хвороби)
вплив хвороби на сімейну і сексуальну сфери
вплив на сфери розваг та інтересів, вплив хвороби на професійну сферу
Слайд 10
Обумовленість (чинники) аутопластичної картини хвороби:
1.Характер хвороби: гостра чи
хронічна, чи є сильний біль, порушення рухливості, неприємні косметичні
симптоми, «соціальне несприйняття» хвороби, яка допомога потрібна тощо.
2.Обставини, за яких перебігає хвороба:
а) проблеми і невпевненість, що зумовлює хвороба («хто подбає про мою сім'ю», «чи залишать за мною місце роботи», «чи говорить лікар правду» тощо);
б)середовище, в якому розвивається хвороба: наприклад, у гармонійному домашньому середовищі хворобу переживають більш спокійно, ніж в умовах лікарні, особливо в незвичній обстановці, наприклад за кордоном;
в)причина хвороби: якщо хвороба виникла з вини самого хворого,він більше налаштований на якнайшвидше її подолання (особливо у разі травм).
3. Преморбідна особистість:
а)вік;
б)ступінь загальної чутливості до безпосередніх чинників (біль, шум,обстановка лікарні тощо);
в)тип емоційної реактивності (темперамент);
г)характер і шкала цінностей;
д)медична свідомість та обізнаність, особистий досвід.
Слайд 11
1.3. Відношення хворого до захворювання та його соціальне
положення
Відношення до хвороби може бути наступним:
Нормальним
Зневажливим
Відношення заперечення
Нозофобним
Гіпохондричним
Нозофільним
Утилітарним
Слайд 12
Класифікація типів ставлення до хвороби Лічко А. Є.
(1980) виокремлює тринадцять типів:
гармонічній,
тривожний,
іпохондричний,
меланхолійний,
апатичний,
неврастенічний,
обсессивно-фобійний,
сенситивний,
егоцентричний,
ейфоричний,
анозогнозичний,
ергопатичний,
паранояльний.
Слайд 13
Типи ставлення до хвороби належать до трьох блоків:
соціальна
адаптація не порушена (гармонічний, ергопатичний та анозогнозичний типи ставлення
до хвороби);
інтрапсихічно спрямований тип реагування (тривожний, іпохондричний, неврастенічний, меланхолійний, апатичний типи ставлення до хвороби);
інтерпсихічно спрямований тип реагування (сенситивний, егоцентричний, паранояльний, дисфоричний типи ставлення до хвороби).
Слайд 14
Розрізняють також типи реакції поведінки хворих:
І. Агравація –
перебільшення ознак захворювання і суб’єктивних скарг.
ІІ. Симуляція –
це удавання, за допомогою якого прагнуть створити враження про наявність хвороби та її ознаки.
ІІІ. Дисиміляція – це приховування хвороби та її ознак. Часто зустрічається в психіатрії при психозах.
ІV.Госпіталізм – отримування певної психологічної користі від статусу хворого, звикли до пасивного і чітко регламентованого життя в умовах медичного стаціонару.
