Презентация на тему Біблія і література

мотиви українських поетів
Бог змінює світ
Іван Вишенський
Біблійні мотиви українських

поетів
Невичерпні джерела Біблії
XX століття - це час войовничого матеріалізму.
Висновок

частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт, що складаються з

окремих книг, написаних різними авторами. Старий Заповіт написаний давньоєврейською мовою (біблійному івриті), за винятком деяких частин, написаних арамейською мовою. Новий Заповіт написаний на одному з діалектів старогрецької мови — койне.

на передньому плані виступає мудрість Біблії. Уже найперші твори

свідчать про обізнаність русичів із Святим Письмом. Літописець Нестор, який уклав «Повість минулих літ», поряд з цілісною картиною історичних подій включив богословські трактати, житія святих, оповідання, легенди, історичні перекази, повчання, промови, що стали не лише ілюстраціями до літопису, а й надали його твору більшої значущості, відкривали, що людська історія священна. Нових висот сягає християнська мораль у «Повчанні» Володимира Мономаха. Цим «Повчанням» київський князь прагнув вказати шлях у житті не лише і своїм дітям, а й усім християнам.

Біблія має надзвичайно важливе значення, адже давньоруська рукописна книжна

література починається з Остромирового Євангелія, а з Острозької Біблії (1581 р.) та «Апостола» (1574 р.) — розвиток українського друкарства. Біблія стала стимулом морально-етичних та ідейних шукань для багатьох митців у різних галузях світової літератури в різні часи, наприклад: Данте « Божественна комедія », Д, Мільтон « Втрачений рай », «Поверненні в рай», М. Булгаков «Майстер і Маргарита», Г. Манн «Йосип і його брати», Ф. Достоєвський «Ідіот», Н. Казандзакіс «Христа розпинають знову», «Остання спокуса», поезія О. Блока, Б. Пастернака, Д. Байрона.

людей. Особливу вагу в історичному поступу має література, що

здатна вплинути на розум і достукатися до серця і душі людини. Афонський монах родом із Судової Вишні, відомий письменник Іван Вишенський із далекої чужини слав палкі послання, в яких закликав українців мати міцну віру і непорушну надію в живого Бога. У своїй творах Іван Вишенський посилався на Біблію, пересипав власні рядки виписками із Святого Письма, звертався до біблійних персонажів, розкривав значення біблійних історій.

зрушень, на зламі двох віків, коли в Україні розгорталася

релігійна полеміка, в якій Біблія була головним критерієм істини. У XVI столітті в Україні створювали рукописні збірники повчань, в яких живою народною мовою передавалися євангельські оповіді. У Києво-Печерській лаврі готуються збірки різних українських авторів, у яких письменники в чернечих рясах творили свої трактати, розсіваючи зерна християнської моралі. З 1840 року Тараса Григоровича Шевченка почали називати на Україні Кобзарем. Уже в його перших творах рясніють релігійні переживання.

біблійних сюжетів відбувалася у XIX — на початку XX

століття. Біблійні мотиви використовували такі українські класики, як Т. Шевченко, П. Куліш, Ю. Федькович, Леся Українка, О. Кобилянська, І. Франко. У своїх творах на тлі художньо переосмисленого біблійного сюжету автори розмірковували про долю українського народу.
Початок XX століття в українській літературі характеризується духовним занепадом, який спричинила Жовтнева революція 1917 року. І хоча біблійні мотиви ще зустрічаються у 20-х роках у поезії П. Тичини, М. Рильського, Я. Савченка, М. Філянського та західноукраїнських поетів — Д. Загула, Богдана-Ігоря Антонича, та згодом філософська та духовна тематика в літературі на території

черпає з Бiблiї теми, сюжети i мотиви, переосмислюючи їх

вiдповiдно до вимог та iдей свого часу.
Найбiльшою популярнiстю серед українських письменникiв користувалася притча про сiяча, що пояснюється просвiтительською функцiєю лiтератури, прагненням вiдкривати народовi очi на його життя.
Філософ і просвітитель Григорій Сковорода називав Біблію своєю «возлюбленою невісток» і зазначав, що саме в духовному шлюбі з Книгою книг народилися найкращі його твори.

її вічних тем і образів зверталися Б. Пастернак у

романі «Доктор Живаго» і Бальзак у творі «Ісус Христос у Фландрії». Зачаровує нас яскравими картинами втілення вічного сюжету «Майстер і Маргарита» М. Булгакова. Майже сорок років працював польський письменник Г. Панас над романом «Євангеліє від Іуди», у якому Христос змальований людиною, але найвищої породи і природи, носієм особливих здібностей. Далекі від ідеальних християнських стосунків події зображено в романі «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго. У творі тісно поєднані краса і потворність, добро і зло. Рівноправним героєм твору є собор, який втілює ідею добра, справедливості, любові, який є німим свідком трагічних подій і водночас символом можливості повернення людей до вічних цінностей.

нова віра у вічну матерію, у комуністичний «рай» на

землі. 1918 року Грицько Чупринка писав: Завтра стане храм базаром І майданом сад; Опанує Божим жаром Комерційний лад. Здавалося, що в час глобального атеїзму Вічна Книга буде назавжди викреслена зі свідомості народу, але вона продовжувала надихати на творчість. Олег Ольжич, Богдан-Ігор Антонич, Юрій Клен, Микола Зеров та багато інших талановитих митців знову і знову зверталися до Біблії, доводили, шо матеріальний світ є залежним від світу духовного, а Слово походить від Творця.

для творчості митцям від літератури, живопису, скульптури, музики, вона

була і, безумовно, ще буде потужною рушійною силою у філософських та ідейно-естетичних шуканнях людства протягом всього його існування.