Презентация на тему Інформатика 9 клас. Основи Інтернету

Інтернет.
Ця мережа не лише впевнено увійшла в наше

життя, а й стала явищем загальносвітової культури з власними законами й правилами, незаперечними перевагами й неминучими недоліками.

це мережа мереж.
Вона об'єднує:
приватні локальні мережі
міські мережі,

мережі установ,
мережі наукових і навчальних закладів,
мережі підприємств та організацій.

її організації.
Це означає, що всі комп'ютери мережі відіграють одну

із двох ролей: або роль сервера, або роль клієнта.

Сервери відіграють роль надавачів послуг і даних.

Клієнти є споживачами послуг і даних, які надають сервери.

Як і будь-яка комп'ютерна мережа, Інтернет складається із комп'ютерів і засобів зв'язку між ними.

до одного із серверів, який постійно підключений до інших

серверів цієї мережі. І через нього мати доступ до цих серверів.

Власник сервера, постійно підключеного до Інтернету, може отримати ліцензію на право надавати послуги Інтернет-зв'язку користувачам-клієнтам.
В такому разі він стає інтернет-провайдером.

Основна задача серверу провайдера полягає у підключенні клієнтів до мережі, в якій багато серверів-надавачів інформаційних послуг.

Інтернету називають магістралями.
Лінії зв'язку клієнтів із своїми провайдерами

називають ребрами.

Обмін даними в Інтернеті відбувається по лініях зв'язку, якими з'єднані комп'ютери.

Магістраль

Сервер

Ребро

Ребро

Ребро

Сервер

Магістралі – це високошвидкісні засоби зв'язку на основі радіоканалу або оптоволоконного кабелю.

Ребра можуть бути як високошвидкісними так і низькошвидкісними каналами зв'язку.

– пристрій, який грає роль шлюзу, що з'єднує комп'ютер

або локальну мережу з Інтернетом.

Модем може працювати в одному із двох режимів:
режим Bridge (міст)
режим Route (маршрутизатор)

В режимі мосту модем підключається до одного із комп'ютерів мережі, як один із його пристроїв.
Інші комп'ютери отримують доступ до Інтернету через цей комп'ютер, який саме і грає роль мосту.

В режимі маршрутизатора модем працює як самостійний незалежний пристрій, через який надається доступ до Інтернету будь-якому комп'ютеру локальної мережі.

Зауваження. Не кожний модем може працювати у режимі маршрутизатора.

які розташовані в різних місцях і належать різним особам

та організаціям, а тому єдиного власника Інтернету не існує.

Завдяки цим особливостям Інтернет став надбанням усього людства та засобом відкритого зберігання й розповсюдження інформації.

Неможливо повністю вимкнути Всесвітню мережу, оскільки централізоване керування мережними маршрутизаторами не провадиться.

спільні з вами інтереси та схожі погляди на певні

питання.
Тому в мережі створюються й активно розвиваються інтернет-спільноти.

Інтернет-спільнота — це група людей, які мають однакові інтереси та спілкуються через Інтернет.

Інтернет-спільнотою іноді називають середовище, в якому спілкуються його учасники.
Це, зокрема:
електронна енциклопедія Вікіпедія
онлайнові щоденники (блоги)
веб-форуми
інтернет-ігри
тощо

до різних видів наукової, культурної, освітньої інформації, а також

до інформації про події, що відбуваються у світі.

Ця інформація представлена у вигляді тексту, графічних зображень, звуків та відео.

Частина цієї інформації впорядкована і зберігається у каталогах, але велика частина інформації знаходиться у невпорядкованому вигляді. Це створює труднощі доступу до неї.

Для розв'язання цієї проблеми були створені спеціальні пошукові системи, які за словом або групою слів, що повинні міститися в інформації, знаходять відповідні теми серед величезної кількості документів, доступних по мережі.

як може здатися спочатку.
Підключивши комп'ютер до цієї мережі, ви

відкриваєте канал, яким до нього можуть потрапити шкідливі програми та завдати неприємності його системі та даним.
А увійшовши у спілкування із незнайомою людиною, можете потрапити у неприємне, а іноді й небезпечне становище.

від загроз, потрібно вжити принаймні таких заходів:
установити на

комп'ютері антивірусне програмне забезпечення та регулярно оновлювати його
ніколи не відкривати файли-вкладення до повідомлень електронної пошти, якщо немає впевненості, що вони містять потрібні дані
не відвідувати сайти непристойного або антисоціального змісту, бо вони, як правило, створюються аморальними людьми, яким нічого не варто зробити так, щоб із відкриттям сайту, на ваш комп'ютер проникала шкідлива програма

як особистість, спілкуючись через Всесвітню мережу з незнайомими людьми,

додержуйтесь таких правил:
пам'ятайте, що особа, яка відрекомендувалася 15-річним підлітком, що шукає друзів, може виявитися небезпечною людиною
не надавайте незнайомим особисту інформацію, зокрема адресу, номер телефону, прізвище тощо
повідомте батьків, якщо вас запрошують на особисту зустріч

Хоча з Інтернетом пов'язані певні загрози, це не привід для того, щоб відмовитися від користування мережею.
Якщо ви будете дотримуватись правил безпеки, то зловмисники не завдадуть вам ніякої шкоди і ви зможете повною мірою скористатися всіма перевагами Інтернету.

— це клієнт-серверна мережа, тобто в ній є сервери,

що підтримують роботу певних служб, і клієнти, які користуються цими службами.

Служба Інтернету — це набір послуг, які надаються клієнтам програмним забезпеченням серверів Інтернету з використанням певних мережних протоколів.

WWW, W3, Веб)
Служба WWW надає доступ клієнтам до документів,

які називаються веб-сторінками.

Містяться веб-сторінки на веб-серверах.

Для доступу до веб-сторінок на веб-сервері встановлена серверна програма, яка також називається веб-сервером, а на клієнті потрібно мати програму-браузер.

Щоб веб-сервер і браузер “розуміли” один одного, вони повинні працювати за однаковими правилами, які прописані в протоколі HTTP (HyperText Transfer Protocol — протокол передавання гіпертексту).

HTML (Hyper Text Markup Language — мова гіпертекстової розмітки).

Відображення веб-сторінки у браузері

Текст розмітки веб-сторінки, що зображена праворуч

Файли веб-сторінок зазвичай мають імена з розширенням html чи htm.

коди (теги), що задають його форматування (заголовки, шрифтові виділення

тощо) і розміщення в ньому ілюстрацій та мультимедійних об'єктів.

Від тегів залежить те, який вигляд матиме веб-сторінка у браузері.

Форматування тексту за допомогою тегів називають розміткою.

Теги (коди розмітки гіпертекстового документа) записуються у гострих дужках

посилання) - це будь-який фрагмент тексту, малюнок чи відеофрагмент,

клацанням мишки по якому задається перехід на інше місце веб-сторінки, або на іншу веб-сторінку.

Частина V. Комп'ютерні мережі

Тег вказаного гіпертекстового посилання

Гіперпосилання

Сторінка, що відкривається за вказаним гіперпосиланням

зв'язками приблизно так, як показано на малюнку.
Що нагадує павутину.

і оформленням веб-сторінок, які пов'язані між собою гіперпосиланнями та

розміщені на одному веб-сервері.

На малюнках показана частина сторінок веб-сайту valky-liceum.at.ua

ряд служб.
Серед них:
Пошукові системи
Вікі
Веб-форуми
Блоги
Інтернет-магазини

Фото-галереї, відео та аудіо джерела
тощо.

пошуку інформації в Інтернеті.
Найпопулярніші серед них — Google

та Yahoo!.
(У розділі 21 пошукові системи розглянуто детальніше.)

користувачі.
Прикладом такого сайту може бути Вікіпедія – електронна веб-енциклопедія.

учасників інтернет-спільнот.
Зазвичай форуми є тематичними, оскільки пропонують фіксований

набір тем для обговорення.
Спілкування відбувається в режимі, коли часу для відповіді достатньо багато.
Форуми часто використовують для проведення різних консультацій, обміну досвідом.

записи, які сортуються у зворотному порядку (останній вгорі).
Сторонні

читачі можуть відвідувати блоги та вступати з автором у публічну полеміку.

Блоги (щоденники) - це доступні для публічного перегляду особисті сайти, на яких власники регулярно розміщують інформацію (текст, зображення тощо).

на які ви можете завантажувати зроблені вами фотографії, служби,

подібні до радіостанцій, сховища аудіозаписів, доступні для прослуховування, перегляду або завантаження.
Відеоролики можуть відтворюватися в окремих областях веб-сторінок (зокрема, на сайтах новин).
Існують також сайти, на які відеоінформацію дозволяється завантажувати всім.

певні товари чи послуги.
Він містить систематизований опис товарів,

зазвичай із фотографіями.
Інтернет-магазин приймає замовлення на придбання товару та пропонує клієнтові на вибір кілька варіантів розрахунку (за допомогою картки, готівкою тощо). Замовлений товар постачається клієнтові.

успішно функціонують й інші.
Серед них:
електронна пошта (e-mail)
служба

передавання файлів (FTP)
служба миттєвих повідомлень (ICQ, MSN, Skype)
IP-телефонія

маєте завести на поштовому сервері скриньку з певною адресою.

Знаючи її, інші користувачі зможуть надсилати вам повідомлення не лише з текстом, а й із зображеннями та іншими вкладеними файлами.

Основа електронної пошти — поштові сервери, які приймають, відправляють і зберігають електронні листи.

Електронна пошта використовує протоколи:
РОРЗ - Post Office Protocol Version 3 — протокол поштового відділення, версія 3
ІМАР - Internet Message Access Protocol — протокол доступу до повідомлень в Інтернеті
SMTP - Simple Mail Transfer Protocol — простий протокол передавання пошти

Електронна пошта – це служба обміну інформацією в режимі off-line.

Для читання та надсилання електронних листів зазвичай використовують програму-клієнт електронної пошти, зокрема Outlook Express.

файлами між комп'ютерами за допомогою Інтернету.
Для доступу до

служби потрібна спеціальна програма-клієнт або веб-браузер.

Вона використовує протокол FTP (File Transfer Protocol — протокол передавання файлів).

MSN, Skype дозволяють користувачам Інтернету спілкуватися в реальному часі

(режим on-line).

через мережу Інтернет з використанням протоколу IP.
Вартість IP-телефонії

значно нижча, ніж традиційного телефонного зв'язку, особливо коли мова йде про міжнародні дзвінки.

При цьому стандартний телефонний сигнал поділяється на пакети, що передаються мережею.

Сервер IP-телефонії підключений як до телефонних ліній (тому він може з'єднатися з будь-яким телефоном у світі), так і до Інтернету (а отже, сервер може зв'язатися з будь-яким комп'ютером, підключеним до цієї мережі).

знати його адресу. Для комп'ютерів мережі використовують систему IP-адрес.
IP-адреса

кожного комп'ютера мережі є унікальною і ідентифікує його в Інтернеті.

Формат IP-адреси (згідно з версією IPv4, яка діє сьогодні) має такий вигляд: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — число від 0 до 255 (наприклад, 66.0.9.255).
Це дає змогу використовувати понад 4 мільярди унікальних адрес.

комп'ютері-сервері, якому присвоєно унікальну IP-адресу.
Щоб звернутися до цього

сервера, можна в поле адреси браузера ввести відповідну послідовність чисел.
Однак адресу в такому вигляді запам'ятати доволі важко, тому було розроблено зручнішу для людей систему доменних імен (Domen Name System, DNS).
У ній ім'я сервера записується як послідовність слів, розділених крапками.

Наприклад, доменне ім'я google.com.ua відповідає IP-адресі 216.239.59.104

Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою.

ділянка Internet.
В останній частині імені, яку називають доменом першого

(верхнього) рівня, зазначено тип установи, якій належить веб-адреса:
com — комерційна організація,
edu — освітня,
org — некомерційна,
biz — бізнес-організація тощо.

Крім того, для кожної країни призначено ідентифікатор домену верхнього рівня з двох літер. Наприклад,
для України це - uа
для Росії — ru
для Великої Британії — uk

Розрізняють домени верхнього рівня та піддомени.

math.university.edu.ua

Домен вищого рівня

Піддомени

такий вигляд:
протокол://ім'я_сервера/шлях/ім'я_файлу
Для доступу до певного файлу, що міститься

на сервері слід вказати адресу цього файлу. Така адреса носить ім'я URL (Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу)

Наприклад: http://hire7.net/soft/10541-ua-stream-v-14.html

елементів — протоколу й імені сайта, наприклад: http://valky-liceum.at.ua/
У такому

разі буде завантажено головну (початкову) сторінку сайту.
Зазвичай вона має ім'я index.html

передаванням) відповідає за організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами

в мережі.
IP (Internet Protocol — міжмережний протокол) — відповідає за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за певною адресою.

Саме IP-пакет містить адреси комп'ютера-одержувача та комп'ютера-відправника.
Цю інформацію використовують інші протоколи, які «прокладають» мережні маршрути для доставляння даних.

За передачу даних мережею Інтернет відповідають два протоколи TCP та IP, які завжди працюють в парі, а тому їх часто записують як TCP/IP.

мережа, до якої підключено комп'ютери різних установ, наукових та

навчальних закладів і підприємств, а також комп'ютери окремих користувачів. Інтернет не має власника.
Підключитися до Всесвітньої мережі можна через постачальника послуг Інтернету (інтернет-провайдера). Це компанія, яка має постійний вихід у глобальну мережу та надає його іншим за плату.
Інтернет надає великі можливості для доступу до інформації та обміну нею. Водночас із використанням цієї мережі пов'язана низка загроз, про які потрібно знати.
Інтернет — це клієнт-серверна мережа, яка пропонує користувачам певний набір послуг (служб).
Найпопулярніші служби Інтернету — Веб, електронна пошта, служба обміну миттєвими повідомленнями та служба обміну файлами. Кожна з них використовує власний протокол.
Робота Інтернету базується на протоколах TCP/IP. Щоб підключений до цієї мережі комп'ютер міг за допомогою протоколу IP надсилати й одержувати дані, у нього має бути унікальна ІР-адреса.
IP-адреси важко запам'ятовувати, тому було розроблено зручніший спосіб ідентифікації комп'ютерів — систему доменних імен.
Місце будь-якого об'єкта в Інтернеті описує URL-адреса ресурсу. Крім доменного імені сервера вона включає назву протоколу доступу, а також шлях до ресурсу та ім'я його файлу.