Слайд 2
1. Поняття та види економічних ресурсів
Економічні ресурси –
сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва,
обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення. Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Економічні ресурси – речові та особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва товарів і послуг.
До економічних ресурсів належать праця, підприємницька діяльність (як особливий вид праці), земля, засоби виробництва, наука та інформація. В одній країні або у масштабі всього світу нині обсяги економічних ресурсів природно обмежені.
Слайд 3
Для вивчення економічних ресурсів застосовують різні критерії кваліфікації.
Крім особистих і речових факторів виділяють відтворювані й невідтворювані
фактори. До перших відносять створені й відновлювані природою (ґрунт, водні басейни тощо) і суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до других – корисні копалини, що використовуються як сировина. Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси) інша кваліфікація ресурсів – поділ їх на природні, трудові, інвестиційні (грошові), наукові та інформаційні. З урахуванням такого поділу обмеженість, наприклад, інвестиційних ресурсів також є умовною.
Слайд 4
Інформація є невід’ємною властивістю процесів управління в різних
системних об'єктах, зокрема економічних. Економічна інформація – матеріальна основа
аналізу, планування й управління народним господарством, сприяє передусім процесу прискореного прийняття управлінських рішень. Основні види економічної інформації – фінансова, комерційна, валютна, торговельна, банківська, техніко-технологічна, патентна та ін.
Слайд 5
2. Ресурсний потенціал підприємства
Проаналізувавши літературні джерела, можна виділити
чотири напрями у визначенні понять «економічний потенціал», «виробничий потенціал»,
«ресурсний потенціал».
Перший напрям представляють вчені Д. Черніков, С. Бєлова, Е. Фігурнов та інші. Вони стверджують, що потенціал - це сукупність різних ресурсів необхідних для функціонування або розвитку системи.
Науковці другого напряму (М. А. Іванов, П. Ігнатовський, К. Л. Андрєєв) стверджують, що виробничий потенціал - це система матеріальних та трудових факторів, які забезпечують досягнення мети виробництва.
Слайд 6
Представники третього напряму у визначенні поняття «виробничий потенціал»
(І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк) трактують потенціал як
здатність сукупності виробничих ресурсів виконувати поставлені перед нею завдання.
Прихильники четвертого напряму у визначенні ресурсного потенціалу (П. Ігнатовський, М. Іванов, К. Андрєєв, І. Рєпіна) визначають його як сукупність виробничих ресурсів підприємства на відповідну дату, він є основою формування виробничої програми.
Слайд 7
На нашу думку, не слід включати будь-який ресурс
до складу ресурсного потенціалу, тому що це повинно базуватись
на об'єктивній основі, бути теоретично доведеним і практично доцільним. При суб'єктивному підході до вирішення даного питання виникає небезпечність включення другорядних ресурсів або окремих складових важливіших ресурсів замість їх цілісної уяви або ж можуть бути залучені псевдо ресурси, тобто такі фактори виробництва, які не мають матеріально-речового змісту, але у певній мірі розкривають характер використання окремих ресурсів
Слайд 8
Таким чином, автори включають у поняття «ресурсний потенціал»
той чи інший ресурс виробництва і від того, на
скільки оптимальною буде структура елементів ресурсного потенціалу, залежать ефективність та фінансова стійкість підприємств. На нашу думку, ресурсний потенціал - це наявність на конкретну дату в суспільному виробництві відповідних засобів виробництва, трудових ресурсів і відповідної їм системи управління (потенціал управління).
Слайд 9
3. Методичні підходи до оцінки ресурсного потенціалу підприємства
Визначення
ресурсного потенціалу підприємства є передумовою формування стратегії (стратегічних альтернатив)
його розвитку, що акцентується практично всіма дослідниками цієї категорії. Зокрема, Л.Балабанова та Р.Мажинський розглядають ресурсний потенціал підприємства від вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до соціально-економічної системи.
За підходом С.Сердак, ресурсний потенціал підприємства є сукупністю матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства для виконання місії й досягнення його поточних та стратегічних цілей.
Слайд 10
Аналіз інших підходів дозволяє констатувати, що ресурсний потенціал
найчастіше розглядають як елемент виробничих відносин щодо використання здатності
ресурсів до створення матеріальних благ; сукупність наявних ресурсів для досягнення поставленої мети; максимально можливий обсяг матеріальних благ та послуг, отриманий за умови оптимального використання наявних ресурсів; реальну чи ймовірну здатність виконати цілеспрямовану роботу тощо.
Слайд 11
За результатами проведеного аналізу трактування поняття «ресурсний потенціал»,
вважаємо, що означену категорію слід розглядати як систему взаємопов’язаних
видів ресурсів, що знаходяться у розпорядженні машинобудівного підприємства або можуть бути залучені до його господарської діяльності, комбінація яких дозволяє забезпечити здійснення місії та досягнення стратегічних цілей розвитку на підставі визначення його відповідності потребам внутрішнього середовища, розрахованим за взаємодією із зовнішнім середовищем.
Слайд 12
За таким підходом слід констатувати, що ресурсний потенціал
характеризується не тільки кількісно-якісними показниками на момент дослідження, а
й співвідношенням його величини та складу до потреб підприємства і цільового ринку його діяльності, що може бути визначено за допомогою ромба потенціалу, де на кінцях діагоналей відображаються види ресурсів.