Презентация на тему СтендальФредерік Стендаль (Марі Анрі Бейль) 23.01.1783 – 23.03.1842

(Франція), у родині багатого адвоката. Його дід, лікар і

громадський діяч, захоплювався ідеями Просвітництва й був шанувальником Вольтера.

батько
письменника
Поліна Бейль –
сестра Стендаля

на виховання батькові (людині черствій, суворій і недовірливій) і

тітці Серафі, яких він ненавидів. Батько не переймався вихованням сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і церкву, і релігію. Таємно від свого вихователя він почав знайомитися з працями філософів-просвітників (Дідро, Гольбаха)

Гренобль
(сучасні фото)

і переживання дитячих років, пов'язані з Першою французькою революцією,

стали визначальними моментами у формуванні світогляду майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя.

Центральної школи, метою якої було введення в республіці державного

і світського навчання замість релігійного, і озброєння молодого покоління знаннями й ідеологією буржуазної держави, що народжувалася. Тут хлопець захоплювався математикою.
Після закінчення курсу його відправили до Парижа для вступу в Політехнічну школу, куди він так і не вступив.

після перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Бонапарт захопив

владу і оголосив себе першим консулом. Тоді ж почалися приготування до походу в Італію. 1800 р. сімнадцятилітній Стендаль вступив в армію Наполеона. Він прослужив у ній понад два роки, а потім подав у відставку й 1802 р. повернувся до Парижа з прихованим наміром стати письменником.

1812рр. Ф.Стендаль служив сублейтенантом в армії Наполеона. Пройшов Італію,

Берлін, Відень, Москву.

М.І.Кутузов – командувач російською армією -
під час Бородінської битви

Переможений
Наполеон

Теодор Жеріко
“Повернення
З Росії”

Пожежа в Москві.
12 -14. 09.
1812 р.

існувати у Франції епохи Реставрації і поїхав до Італії,

де брав участь у боротьбі карбонаріїв, товаришував із Байроном.1821 р. повернувся до Франції, а після перемоги республіканців, 1831 р. отримав посаду італійського консула і до кінця життя мешкав в Італії, яка приваблювала його набагато більше, ніж Франція.

Дж.Байрон
У Міссолонгах

Карбонарії

Стендаль

Гайдна, Моцарта і Метастазіо" ( 1814 ), "Історія живопису

Італії" ( 1817 ) "Рим, Неаполь, Флоренція" ( 1817 ), "Прогулянки Римом" ( 1829 ), демонструють особливості його творчої особистості.

в його творчості. Але його ставлення до Наполеона, особливо

після захоплення останнім престолу Франції і перетворення на імператора, було, проте, досить критичним. Деякі зауваження Стендаля свідчать про те, як добре він розумів деспотичні й узурпаторські прагнення Наполеона і яку загрозу він вбачав у ньому для справжнього духу революції.

роман Стендаля вийшов у 1830 році, в рік Липневої

революції.

свідчить уже його назва. Під «червоним», «чорним» Стендаль мав

на увазі зіткнення двох сил — революції (червоне) і реакції (чорне). Епіграфом до свого роману Стендаль узяв слова Дантона: «Правда, сувора правда!».

апоплексичний удар, а згодом, у 1842 22 березня і

другий, що призвів до смерті

Стендаль вносить бойовий дух століття і революції, віру в

розум, у гармонійну особистість, культ сильних пристрастей.

За життя Стендаля як письменника

оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін.   Після смерті письменника навколо його імені критики створили «змову мовчання». Першим, хто заговорив про нього і змусив звернути увагу на Стендаля, був Бальзак. Називаючи Cтендаля чудовим художником, Бальзак стверджував, що зрозуміти його можуть тільки найбільш піднесені розуми суспільства.

«Пармська обитель» (1839), «Люсьєн Левен» (1894), «Життя Наполеона» (1929).

Автобіографія: «Життя Анрі Брюлара» (1835—1836)
Новели: «Ваніна Ваніні» у збірці: «Італійські хроніки» (1839)
Есе: «Про Кохання» (1821), «Мемуари еґоїста» (1892)

чудова квітка, але потрібна відвага, щоб підійти й зірвати

його на краю прірви.

Усе можна пізнати, тільки не самого себе.

Любов - єдина пристрасть, що оплачується тією же монетою, яку сама чеканить.

Задоволення кожної людини різні й часто протилежні; цим пояснюється, чому те, що для одного індивідуума - краса, для іншого - неподобство.

Ледарство - мати нудьги.

Ніякість літератури є симптомом стану цивілізації.

Музика, коли вона досконала, приводить серце в точно такий же стан, яке випробовуєш, насолоджуючись присутністю улюбленої істоти, тобто , що вона дає, безсумнівно, саме яскраве щастя, яке тільки можливо на землі.

Головне достоїнство мови - у ясності.