приєднання до них членів їхніх сімей, можливість отримати у
використання власне житло і статус особи, котра постійно перебуває на території певної країни;після завершення терміну у 18 місяців іммігрант, що працював на території відповідної європейської країни, має змогу переїхати разом із родиною до іншої держави ЄС, але не може просити про подовження терміну „блакитної карти” протягом місяця від дня прибуття до нової країни;
уряди країн-членів ЄС можуть відмовити окремій особі в наданні „блакитної карти”,посилаючись на відсутність належних вакансій, проблем на внутрішньому ринку праці чи перевищення відповідної квоти працівників за державним законодавством;
- кожна країна ЄС має змогу сама вирішувати, як довго окрема „блакитна карта” матиме чинність, враховуючи встановлений максимальний строк у чотири роки. У разі втрати роботимігрантом картка залишається чинною щонайменше три місяці, залежно від бажання держави-роботодавця
