Презентация на тему Приватна ветеринарна практика

середнього бізнесу в Україні
Порядок та правила реєстрації суб'єкта господарської

діяльності

це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з

виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством
(Ст. 1 Закону України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р.)

інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у

правоздатності або дієздатності.
Повна дієздатність наступає по досягненні особою віку 18 років або після вступу у шлюб раніше цього терміну.

військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх

справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного

виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

в Україні

На теперішній момент

основними законами та підзаконними актами, що визначають роботу приватного підприємця, є:
Конституція України;
Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року;
Закон України «Про підприємства» від 27 березня 1991 року;
Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 року;
— Закон України «Про державну податкову службу» від 5 лютого 1998 року;
Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на проми­сел» від 17 березня 1993 року;
Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий пода­ток з громадян» від 26 грудня 1992 року;
Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» від 20 квітня 1993 року;
Декрет Кабінету Міністрів України «Про стягнення не вне­сених своєчасно податків і податкових платежів» від 21 січня 1993 року;
Цивільний кодекс України;
Кодекс законів про працю України;
Кримінальний кодекс України;
Арбітражний процесуальний кодексУкраїни;

від 12 травня 1998 року;
Указ Президента України «Про спрощену

систему оподаткування, облік і звітність суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 року;
Указ Президента України «Про заходи дерегуляції підпри­ємницької діяльності» від 23 липня 1998 року;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок ліцензування підприємницької діяльності» №1020 від 3 липня 1998 року;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про розміри та по­рядок зарахування плати за видачу та переоформлення ліцензій на провадження певних видів підприємницької діяльності» №4 від 28 січня 1999 року;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення планових перевірок» №112 від 29 січня 1999 року;
Інструкція МВС України №643 від 18 жовтня 1993 року «Про процедуру видачі дозволу на виготовлення печатки і штам­па»;
Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національ­ній та іноземній валюті», затверджена постановою НБУ №°527 від 18 грудня 1998 року;
Наказ Державного Комітету з питань підприємництва «Про затвердження форми журналу відвідування суб'єктів підприєм­ницької діяльності контролюючими органами» (Журнал реєстра­ції перевірок) №18 від 10 серпня 1998 року.

рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить

чинному законодавству.
Свобода підприємництва означає також право будь-якої особи залучати на добровільних засадах майно та кошти юридичних осіб і громадян, використовувати працю найманих робітників, вільно розпоряджатися прибутком, що залишається після виплати всіх передбачених законодавством податків та зборів.

виготовлення та реалізації бойової зброї і боєприпасів та ряді

інших.
підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ і держави, затверджених юридично.

Найбільш прийнятними організаційними варіантами для започаткування власної

справи в галузі ветеринарної медицини є:
без створення юридичної особи — індивідуальний підприємець (ФОП);
зі створенням юридичної особи:
а) мале приватне підприємство (МПП);
б)господарське товариство (при об'єднанні зусиль групи фахівців).

форма підприємництва. її перевага полягає в тому, що не

потрібно створювати підприємство, розробляти статут, створювати статутний фонд, вести деталізований бухгалтерський облік, звітність та іншу документацію, пов'язану з діяльністю підприємства.
індивідуальні підприємці можуть використовувати спрощену систему оподаткування.

підприємницької діяльності усім своїм майном, включаючи частку майна в

сім'ї (відповідно до Закону «Про банкрутство» у редакції від 3О червня 1999 року).
що податкові агенти мають право обстежити житлові приміщення таких індивідуальних підприємців, оскільки вважається, що вони використовують (або можуть) свої помешкання для отримання прибутків.

громадянина у відповідному виконкомі або в районній державній адміністрації.
Для

реєстрації в якості підприємця НЕ ПОТРІБНО отримувати згоду місцевого органу державної ветеринарної медицини або будь-яке інше погодження. Цей крок є виявом безумовного невід'ємного права займатися підприємницькою діяльністю.

— фізична особа, повинен надати в органи реєстрації:
документ, що

засвідчує його особистість (паспорт);
копію довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера;
дві фотокартки розміром 3x4 см;
квитанцію про сплату реєстраційного збору;
заповнену реєстраційну картку, яка водночас є заявою про державну реєстрацію.

мінімальних доходів громадян).
Орган реєстрації не має права вимагати інших,

не передбачених законом документів.
Якщо всі документи оформлені правильно, то орган реєстрації повинен протягом п'яти робочих днів видати громадянину свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи з трьома його копіями.

він у даному випадку займається підприємництвом без створення підприємства,

тобто являється індивідуальним підприємцем (підприємцем — фізичною особою).

1 Закону «Про підприємства» від 27.03.1991 року та статті

23 Цивільного кодексу України "підприємство — це самостійний господарюючий об'єкт, що має статус юридичної особи, відособлене майно, статут, поточний та інший рахунки, печатку і провадить діяльність з ме­тою одержання прибутку».

Україні» підприємства поділяють на такі види:
колективне підприємство, засноване

на власності трудового колективу підприємства;
підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (відповідно до Закону «Про об'єднання громадян»);
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної одиниці;
державне підприємство, засноване на державній власності;
господарське товариство;
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи.

для підприємця-початківця є саме приватне підприємство. Основна перевага

- не треба створювати статутний фонд, що дозволяє обійтися мінімальним капіталом при створенні підприємства.

він сам розв'язує всі свої проблеми, йому ні з

ким не потрібно ділитися прибутком.
На відміну від індивідуального підприємця, засновник ПП не відповідає за його борги своїм майном, що випливає з Закону «Про власність», де сказано, що «власник не відповідає по зобов'язаннях створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають по зобо­в'язаннях власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України».
Основним атрибутом підприємства є статут.

визначає його правовий статус, а тому при створенні підприємства

насамперед необхідно його розробити. Цю справу краще доручити юридичній фірмі, хоча можна зробити й самому.

найменування, вид і форма підприємства.
2. Цілі та предмет

діяльності.
Метою будь-якого комерційного підприємства є одержання прибутку. Предмет діяльності - яким буде займатися підприємство після його створення. Підприємець, перш ніж створювати підприємство, повинен знайти свою нішу ринку та визначити ті види діяльності, якими він зможе успішно займатися.

визначає тільки основні органи управління підприємствами та загальні рамки

їх компетенції. Безпосередньо деталі питань такого гатунку вирішуються самим засновником у статуті підприємства. Існує два основних способи організації управління підприємством:
безпосередньо власником (засновником);
шляхом найму керівника підприємства за договором (контрактом).

як правило, місце його постійного проживання.
Для юридичної особи —

це може бути місце проживання одного з засновників або місцезнаходження за іншою адресою, підтверджене договором оренди, купівлі-продажу, міни, дарування або іншим відповідним документом. Підприємства можуть розташовуватися (мати юридичну адресу) у житлових приміщеннях. Для цього вони повинні укласти договір оренди з власником приміщення.
При використанні житлових помешкань для розміщення підприємства оплата за житлово-комунальні послуги справляється за вищими тарифами, затвердженими Міністерством економіки.

чинного законодавства, таке майно закріплюється за підприємством і відображається

в його балансі, після чого воно стає власністю підприємства і з цього моменту засновник уже не може вільно розпоряджатися ним (майно відокремилося від засновника, а це означає, що підприємство самостійно розпоряджається майном і відповідає своїм майном по боргах та зобов'язаннях).
Засновники ж не відповідають по боргах і зобов'язаннях створеного ними підприємства, а воно не відповідає по боргах заснов­ників, крім випадків, передбачених законодавством. Ця важлива норма закріплена в статті 32 Цивільного Кодексу та статті 7 Закону "Про власність».
Принциповим є положення про те, що засновник має право будь-коли повернути собі своє майно. Для цього йому необхідно ліквідувати підприємство. Хоча повернути все майно можливо тільки в тому випадку, коли у підприємства на момент ліквідації немає боргів.
З початку роботи підприємства майно утворюється за рахунок прибутків від господарської діяльності, а також позикових засобів та безоплатно переданого майна.

він обов'язковий не для всіх підприємств. Наприклад, приватне підприємство

може й не створювати статутний фонд, а от господарські товариства зобов'язані його мати. • У статуті можуть бути передбачені й інші питання діяльності підприємства. Чинне законодавство надає у цьому засновникам досить широку свободу. Так, у статті 6 Закону «Про підприємництво» сказано, що у випадку, якщо порядок створення чи діяльності підприємства спеціальним законодавством не визначений, то підприємець має визначити ці питання саме в статуті підприємства (детальніший зміст статуту у статтях 4, 37, 51, 65 та 76 Закону «Про господарські товариства»). • Статут має бути затверджений засновником або загальними зборами засновників. • У статут можуть вноситися зміни, але вони повинні бути зареєстровані в органі реєстрації.

зобов'язує громадянина стати на облік у таких інстанціях:
податковій інспекції;
фонді

соціального страхування (якщо використовуватиметься праця найманих робітників);
управлінні статистики.
Щоб стати на облік, необхідно з'явитися у кожну зі згаданих інстанцій та надати нотаріально засвідчені копії відповідних документів (як правило, свідоцтва про реєстрацію підприємця - фізичної особи).
Наступний крок - отримання ліцензії на провадження обраного виду підприємницької ветеринарної діяльності.

до початку господарської діяльності як юридичній, так і фізичній

особі відповідно до діючих вимог необхідно пройти післяреєстраційні процедури.
1. Стати на облік в податковому органі (обов'язково).
Для цього слід надати:
свідоцтво про реєстрацію (для юридичних осіб - копії установчих документів);
копію реєстраційної картки.
Податковий орган не має права вимагати інших документів і повинен взяти заявника на облік протягом двох днів.
2. Одержати дозвіл на виготовлення печатки у відділі дозвільної системи РВВС.

про реєстрацію;
два примірники зразків печатки і штампів, які затверджуються

власником. На печатці обов'язково має бути проставлений ідентифікаційний код фізичної особи;
документ про оплату видачі дозволу.
Орган внутрішніх справ повинен видати дозвіл протягом п'яти робочих днів і не має права вимагати ніяких інших документів. Порядок одержання дозволу регламентується інструкцією Міністерства Внутрішніх Справ №643 від 18 жовтня 1993 року "Про процедуру видачі дозволу на виготовлення печатки і штампа".
3. Відкрити поточний рахунок у банку.
До банку подається заява і нотаріально завірені картки зі зразком підписів керівника підприємства, головного бухгалтера та відтиском печатки підприємства.
Закон дозволяє підприємцям мати два поточних рахунки у різних банках, один з яких є основним.
Якщо статутом підприємства передбачена зовнішньоекономічна діяльність, то додатково відкривається валютний рахунок.
Ця процедура регламентується Інструкцією "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Національного банку України від 18 грудня 1998 року.
Про відкриття рахунку суб'єкт підприємницької діяльності повинен у триденний термін письмово повідомити податковий орган, вручивши повідомлення особисто або направивши поштою з повідомленням про вручення.

Управління
ветеринарної медицини
в Дніпропетровській області
_______________________

(П.І.Б. заявника, професія,
паспорт,

серія, №, місце проживання, поштовий індекс)
ЗАЯВА
Прошу видати ___________________________ ліцензію на здійснення _________________________________________________
(повна назва підприємства)
підприємницької ветеринарної практики, профілактичних, протиепізоотичних, діагностичних і лікувальних заходів в м. _______________________, мікрорайон обмежений вулицями ___________________________________________________________
З ліцензійними умовами проведення господарської діяльності з ветеринарної практики ознайомлений та зобов'язуюсь їх виконувати.
Підпис
Дата

Управління
ветеринарної медицини
в Дніпропетровській області
_______________________

(П.І.Б. заявника, професія,
паспорт,

серія, №, місце проживання, поштовий індекс)
ЗАЯВА
Прошу видати ___________________________ ліцензію на здійснення _________________________________________________
(повна назва підприємства)
підприємницької ветеринарної практики, профілактичних, протиепізоотичних, діагностичних і лікувальних заходів в м. _______________________, мікрорайон обмежений вулицями ___________________________________________________________
З ліцензійними умовами проведення господарської діяльності з ветеринарної практики ознайомлений та зобов'язуюсь їх виконувати.
Підпис
Дата

то він протягом 7 днів має представити в органи

реєстрації:
реєстраційну картку з внесеними змінами;
свідоцтво про реєстрацію для внесення відповідних змін.
Невиконання цієї вимоги є підставою для органу реєстрації звернутися до арбітражного суду з позовом про скасування реєстрації.

вимогою до суб'єкта підприємницької діяльності є внесення даних про

це у свою реєстраційну картку в органі реєстрації.

суб'єктами малого бізнесу, дозволено використання спрощеної системи оподаткування та

звітності у формах:
1. Сплата фіксованого податку (фактично, це різновид прибуткового податку) у розмірі від 200 гривень на місяць (за торгівлю по всій Україні - 200 гривень, навіть якщо це торгівля на двох ринках в одному населеному пункті). За кожного найманого робітника, включаючи членів сім'ї, податок збільшується на 50% (регламентовано Декретом Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок із громадян» від 26 грудня 1992 року). Сплата цього податку звільняє підприємця і найманих робітників від сплати нарахувань у фонд оплати праці, дорожнього збору, податку на промисел, чорнобильського збору, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору на соціальний захист інвалідів, за придбання торгового патенту і на ПДВ (стаття 23 Закону «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року (в останньому випадку — за умови оплати ринкового збору).
Цей податок можуть сплачувати тільки індивідуальні підприємці, якщо вони сплачують ринковий збір (тобто торгують на ринках). Орендна плата за користування торговим місцем (контейнер, кіоск, павільйон) не дає права на фіксований податок. Ринковий збір відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1993 року «Про місцеві податки і збори» становить до 20% неоподаткованого мінімуму доходів громадян (3—4 гривні) за кожний день торгівлі, який включає:
кількість найманих робітників, у тому числі членів сім'ї, не більше 5 осіб;
валовий прибуток за останній рік не більше 119 тисяч гривень.
Прибутки, з яких сплачено фіксований податок, не включаються підприємцями та їх найманими робітниками в сукупний оподатковуваний прибуток за рік, а отже, не вказуються в податковій декларації.
Платник фіксованого податку і його наймані робітники звільняються від обов'язкового обліку прибутків і витрат, а це означає, що підприємець може продавати будь-яку кількість товару незалежно від асортименту. Це, по суті, найголовніша перевага фіксованого податку. Довідка форми 2 на таких найманих робітників у податкову інспекцію також не надається (стаття 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян»).
Таким чином, за цією схемою підприємець сплачує два податки — фіксований та ринковий збір.

Сплата цього податку ЗВІЛЬНЯЄ ВІД сплати інших 13 податків

та зборів (регламентується Указом №746 від 28 червня 1999 року «Про спрощену систему оподаткування, облік і звітність суб'єктів малого підприємництва»).
Єдиний податок можуть сплачувати:
Індивідуальні підприємці з кількістю найманих робітників, включаючи членів сім'ї і сумісників, до 10 осіб і розміром виручки не більше 500 тисяч гривень на рік. Розмір податку становить 400 гривень на місяць. За кожного найманого робітника, включаючи членів сім'ї, податок збільшується на 50 %. При розрахунках такі підприємці можуть не використовувати електронні контрольно-касові апарати.
Юридичні особи, в яких чисельність працюючих не більша 50 осіб, а розмір виручки не більший 1 мільйона гривень на рік. При цьому вони можуть на власний розсуд обирати ставку єдиного податку:
6 % від суми прибутку, при сплаті ПДВ;
10 % від суми прибутку, за умови, якщо вони не сплачують ПДВ.
Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт підприємницької діяльності за 15 днів до початку кварталу (за умови оплати всіх податків за попередній квартал) подає в податкову службу заяву і одержує там безплатно свідоцтво про право на єдиний податок.
Спосіб оподаткування вибирається один раз на рік. Для відмови від спрощеної схеми слід подати заяву не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення кварталу.

організацій фахівцям ветеринарної медицини у становленні власної справи
одноразова

виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному;
якщо безробітний вже отримав частину допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок;
допомога по безробіттю у разі її одноразової виплати не підлягає коригуванню у зв'язку зі зміною розміру середньої заробітної плати, що склалася у галузях національної економіки;
одноразова виплата допомоги по безробіттю може бути проведена безробітним, яким виповнилося 18 років, та які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці роботи, котра б їх задовольняла;
не мають права на одноразову виплату безробітні, допомога по безробіттю яким скорочувалася (крім скорочення у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин) або припинялася у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
для розгляду питання щодо отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю до центру зайнятості потрібно подати заяву про надання допомоги та бізнес-план;
рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності щодо здатності безробітного до успішного провадження підприємницької діяльності;
рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається протягом 10 календарних днів з моменту подання всіх необхідних документів для її призначення (заяви та бізнес-плану);

одноразову виплату допомоги по безробіттю протягом 10 календарних днів

необхідно подати до центру зайнятості засвідчені у встановленому порядку:
для фізичних осіб — копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
для юридичних осіб — додатково копії установчих документів;
одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється через установи банків згідно діючого порядку;
— особам, яким допомога по безробіттю виплачена одноразово, у разі їх повторної реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних у період двох років, у межах якого вона мала сплачуватися, допомога по безробіттю не призначається.
Однією з нових прогресивних програм державної служби зайнятості є схема кредитування створення нових робочих місць. Вона може представляти суттєвий інтерес для власника приватної ветеринарної практики. Суть програми полягає у виплаті визначеної винагороди роботодавцю, який бере на роботу працівника, котрий тривалий час був зареєстрований на біржі праці. Розмір винагороди, як правило, дорівнює сумі річної допомоги по безробіттю, котру отримував нововлаштований працівник. За детальнішою інформацією про особливості та умови цієї програми слід звертатися у місцеву державну службу зайнятості.
Крім державної служби зайнятості, останнім часом помітного позитивного впливу на процес становлення малого та середнього бізнесу набуває функціонування різних видів неурядових організацій. Основною метою їх діяльності є просвітницька робота
набуває функціонування різних видів неурядових організацій. Основною метою їх діяльності є просвітницька робота

тваринницьких господарствах, ветеринарних кооперативах, малих підприємствах, обслуговуючих тварин, а

також ветеринарними фахівцями-підприємцями ведуться наступні форми обліку:

служить основним документом обліку лікувальної роботи, що проводиться ветеринарними

установами і фахівцями. У ньому записують хворих тварин, що поступили до ветеринарних установ для амбулаторного і стаціонарного лікування, підданих лікуванню при виїзді фахівців у господарства, на ферми. У журналі записують порядковий номер первинного і повторного обліку, дату надходження тварини, власника і його адресу, стать, вид, кличку і номер тварини, дату захворювання, первинний і остаточний діагнози, додаткові дослідження, клінічні ознаки, лікувальну допомогу, рекомендації, кінець хвороби, особливі відмітки, прізвище фахівця, що проводив лікування.

служить основним документом обліку лікувальної роботи, що проводиться ветеринарними

установами і фахівцями. У ньому записують хворих тварин, що поступили до ветеринарних установ для амбулаторного і стаціонарного лікування, підданих лікуванню при виїзді фахівців у господарства, на ферми. У журналі записують порядковий номер первинного і повторного обліку, дату надходження тварини, власника і його адресу, стать, вид, кличку і номер тварини, дату захворювання, первинний і остаточний діагнози, додаткові дослідження, клінічні ознаки, лікувальну допомогу, рекомендації, кінець хвороби, особливі відмітки, прізвище фахівця, що проводив лікування.

тварин на додаток до журналу 1-вет на кожну тварину

ведуть історію хвороби з докладним записом перебігу хвороби, результатів подальших досліджень, подальшого лікування.

2-вет) служить документом для обліку планових і вимушених протиепізоотичних

заходів у всіх тваринницьких господарствах і ветеринарних установах. У журналі записують: діагностичні дослідження, щеплення, протипаразитарні обробки тварин, ветеринарно-санітарні роботи. Запис ведуть в такій послідовності: дата проведення заходу, назва ферми, господарства, населеного пункту, вид і вік тварин, вид дослідження, обробки, щеплення, кількість тварин, щеплених або оброблених з профілактичною метою або вимушено, кількість тварин, підданих діагностичним дослідженням перший або другий раз у поточному році.

форма № 3-вет) є основним документом, у якому відображають

всі дані про інфекційні й інвазійні хвороби, що виникають на території адміністративного району або міста. Його ведуть головні ветеринарні лікарі районів і міст. Журнал підлягає постійному зберіганню. На його титульному листі окрім звичних позначень указують, де зберігається аналогічний попередній журнал, записи в якому завершені перед початком цього журналу, і порядковий номер знову початого журналу.

встановлюються карантин і ветеринарні обмеження (сибірка, ящур, чума, хвороба

Ауєскі, бруцельоз, туберкульоз, трихінельоз, фіноз та ін.). Записи ведуть по кожній хворобі окремо: дата запису, населений пункт (господарство), дата виникнення хвороби, вигляд і вік тварини, дані про встановлення діагнозу, джерело інфекції, дата і номер ухвали про встановлення карантину або обмеження, кількість хворих, загинувших, вимушено забитих, щеплених, досліджених і залишилися на кінець року, хворих тварин, дата і номер рішення про зняття карантину або обмеження, особливі відмітки, прізвище фахівця, що зробив запис.

СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ
______________________________________________________ Форма № 1-вет
(назва та адреса утримувача) Затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня № 342
Відправник та його адреса ________________________________________
Поштова – місячна
Подають спеціалісти ветеринарної медицини, господарств, установ державної ветеринарної медицини та ті, що займаються підприємницькою ветеринарною практикою згідно з інструкцією про ветеринарну звітність
З В І Т
про заразні хвороби за ___________________________200__ рік

Пояснювальна записка на ______ аркушах додається.
Дата _________________ Посада __________________
Прізвище, ім’я, по батькові виконавця ________________ Підпис ___________________

ветеринарні пункти, гол.лікарі організацій - ветеринарній дільниці, дільничній ветеринарній

лікарні 1-го числа звітного періоду;
► ветеринарні працівники, обслуговуючі господарства, підприємства інших відомств в містах, дільничні ветеринарні лікарні в містах, ветеринарні кооперативи, малі підприємства, ветеринарні фахівці-підприємці - міській державній лікарні ветеринарної медицини - 1-го числа звітного місяця;
► районні і міські лікарні – головному управлінню ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя 4-го числа звітного місяця;
► всі вище перераховані органи - Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України до 10-12-го числа звітного місяця.

протиепізоотичні заходи" призначена для представлення до вищих установ і

органів управління ветеринарною службою відомостей про виконання заходів щодо попередження заразних хвороб тварин.
Звіт за цією формою подають всі господарства і установи щоквартально!