Презентация на тему Магматичні родовища

поступового охолодження, дегазації та розкристалізації металоносних силікатних розплавів ультраосновного,

основного або лужного складу.
До них належать родовища титано-магнетитових (часто ванадієносних), апатит-магнетитових, сульфідних Cu-Ni (з Co, Au, платиноїдами), хромшпінелідових руд, самородних платиноїдів (Pt, Pd, Os, Ir), алмазу, графіту, апатиту, нефеліну (сировина на алюміній), деяких рідкісних елементів (Nb, Ta, Hf, Zr та ін.).

у формуванні магматичних руд відіграють процеси магматичної кристалізації, а

в деяких випадках – ліквації.
Для виникнення промислової мінералізації необхідний збіг двох передумов: 1) якісно-речовинного прояву диференціації, що полягає у відокремленні від розплаву певного корисного компонента (елемента) у вигляді конкретної кристалічної (К) або розплавної (LM, LP) фази; 2) кількісно-концентраційного завершення диференціації, що пов’язана з нагромадженням цієї ж металоносної фази (K, LM, LP) в певній частині магматичного тіла – донній або покрівельній, залежно від процесів диференціації та специфічної геолого-структурної ситуації.

системи (3 умови повного взаємного змішування летких і силікатних

компонентів).
Фазові поля: Lm – гомогенний магматичний розплав; Lm+К – магма, що кристалізується; К – кристалічна порода. Цифрами позначено характер зміни фазового стану системи певного складу в процесі охолодження, стрілками – головні тенденції в зміні компонентного складу кристалів та залишкового розплаву.

Діаграма фазового стану експериментальної системи форстерит–хроміт (з точкою евтектики). Фазові поля: Lm – гомогенний розплав; Lm+К1 – розплав з кристалами хроміту; Lm+К2 – розплав з кристалами форстериту; К1+К2 – агрегат мінералів, що кристалізувалися водночас. Цифрами позначено характер зміни фазового стану системи в процесі охолодження розплавів порівняно збіднених (А) та збагачених (Б) леткими компонентами; стрілками показано головні тенденції зміни складу розплаву, що залишається.

Руди Cr, Ti, Ni, Co, Cu, Fe, Pt та платиноїдів формуються при кристалізації розплавів основних і ультраосновних порід, збагачених на Mg і Fe. Титаномагнетитові руди, які складені ільменітом (FeTiO3) і магнетитом (FeFe2O4), а також частково сульфідні руди Сu-Ni виникають із розплавів, які при застиганні дають початок основним породам. У порівнянні з раніше згаданими ці розплави характеризуються більш високою концентрацією іонів Са, Na, Al, та SiO2 (до 50 %). Руди Р, REE, Та-Mb, Zr і ін. утворюються при кристалізації розплавів, збагачених лужними металами о(собливо Na). Апатит-магнетитові та апатит-рідкісноземельні руди формуються переважно в породах лужного складу. Від розглянутих раніше вони відрізняються підвищеним вмістом К и Na, відносно помірними значеннями вмісту Fe і Mg і низьким вмістом Са. Вміст SiO2 становить 45-50 %.

є температурний діапазон і насиченість розплаву такими компонентами, як

сірка, залізо, нікель, кобальт, мідь, цинк та ін.
За даними І. Фохта, якщо темпертура становить понад 1 500 °С, то сумарна кількість цих складових у магмі основного складу може сягати близько 20 ваг. %, а в разі охолодження до 1 170–1 150 °С у гомогенному силікатному розплаві з’являються перші краплини новоутвореного рудно-сульфідного розплаву як певний надлишок компонентів, що вже не можуть бути в розчиненому стані.
Спочатку кристалізується силікатна, а потім сульфідна фаза розплаву з утворенням мінеральних агрегатів поширеної сидеронітової текстури, коли рудні мінерали ксеноморфні щодо вмісних порід.

розплаву (1) з утворенням придонних та висячих покладів вкраплених

руд згідно з субстратом інтрузиву (2); стрілками показано напрями скупчення (3) важких кристалів рудного мінералу (4) та рудно-сульфідних крапель (5).

розплаву з утворенням січних тіл суцільних руд серед споріднених

силікатних порід інтрузиву (1) та його покрівлі (2); показана тектоногенна динаміка (3) руху залишкових відокремлень рудно-силікатного (4) та рудно-сульфідного (5) розплавів.

розплавів: – кристалізаційно-гравітаційний і лікваційно-гравітаційний, що зумовлюють виникнення сингенетичних (донних,

висячих) покладів вкраплених руд винятково серед материнських порід інтрузиву; – кристалізаційно-фільтраційний і лікваційно-фільтраційний, з якими пов’язані утворення епігенетичних, найчастіше жилоподібних тіл масивних руд серед порід покрівлі та навколишньої рами інтрузивну

Гіпсометричні рівні магматичного син- (а) та епігенетичного (б) зруденіння відносно материнського інтрузиву.

в) та пізньомагматичного (г, д) походження:
а – штоки та

шліроподібні нерівномірно вкраплені скупчення в масивах абісальних зон; б – висячі тіла помірно вкраплених руд; в – придонні густо вкраплені або суцільні руди гіпабісальних зон; г – жильні, плитоподібні тіла суцільних або густо вкраплених руд (помірно глибинні масиви в умовах тектонічної активізації); д – розшаровані рудоносні масиви малих глибин як результат синмагматичних порушень їхньої припокрівельної частини.

Можлива глибина формування магматичних родовищ сягає 150–250 км, де кристалізуються алмаз, піроп, а в приповерхневих зонах (близько 1,0–1,5 км) формуються сульфідні мідно-нікелеві руди.
Відповідно температурні умови охоплюють 1500–600 °С, знижуються навіть до 300 °С;
тиск змінюється від 40–30 (для алмазу) до 0,3–0,4 кбар (для сульфідів).
Характер та інтенсивність магматичного зруденіння визначені тривалістю та темпом застигання і дегазації силікатної частини розплаву; наочними у цьому сенсі є декілька різноглибинних ситуацій: 1) малі глибини 1-1,5 км, 2) середні – 1,5–3 км, 3) великі – 3-5 км, 4) значні глибини 5-10 км

магматичними формаціями
Схема геологічної будови рудоносного лополіту Садбері в Канаді

(план), за П. Колеманом: 1 – нижньогуронські і лаврентіївські підстильні породи підошви; 2 – габро; 3 – норити; 4 – верхньогуронські вулканогенно-осадові породи покрівлі; 5 – сульфідні родовища; 6 –тектонічні порушення.

Принципова схема розташування рудних тіл сульфідних мідно-нікелевих родовищ, за В. Смірновим: а – висячі вкраплені руди; б – донні поклади; в – приконтактові бречієві руди; г – жили; породи: 1 – підстильні, 2 – перекривні, 3 – вмісні

Головною особливістю всіх ультрамагматичних РКК є дуже тісний їхній просторовий зв’язок з материнськими інтрузивами; рудні тіла, зазвичай, розташовані в межах масивів споріднених порід (сингенетичні) або у безпосередній близькості від них (епігенетичні).

і чотири – є платформеними.
До геосинклінальних формацій належать переважно

базит-гіпербазитові:
1. хромітоносна перидотит-гарцбургіт-дунітова, хромшпінелідові руди якої здатні супутньо постачати платиноїди, інколи золото (типові – Кемперсайське, Донське, Саранівське родовища на Уралі, Бушвельд на півдні Африки);
2. титано-магнетитова габро-піроксенітова, комплексні руди якої є важливим постачальником ванадію і деяких інших металів (типові – Качканарське та Кусінське родовища на Уралі, родовища Великої Дайки в Центральній Африці.

Поперечний розріз родовища Велика Дайка; показано чергування шарів габро-піроксенітів, за Б. Ворстом

Платформні формації різноманітніші, з лужною спеціалізацією:
3. сульфідно-мідно-нікелева трапова, комплексна експлуатація руд таких родовищ забезпечує видобуток кобальту, свинцю, цинку, золота, платиноїдів (родовище Садбері, Лін-Лейк у Канаді, Норильськ, Талнах на півночі Красноярського краю Росії, Печенга, Нікель, Каула, Ніттіс на Кольському півострові, Інісізва, платиноносний риф Меренського, Бушвельд у Південній Африці);
4. алмазоносна кімберліт-лампроїтова, що є головним постачальни­ком діамантів з трубоподібних тіл еруптивно-експлозивних брекчій на півдні Африки (Кімберлі, Прем’єр), на півночі Австралії (Аргайл), у Якутії (Мир, Айхал, Даалдин, Ювілейна), у Прибіломор’ї (Верхньозолотницька), в Індії, Бразилії;

комплексних руд ніобію, танталу, титану, циркону, гафнію, церію та

ін. (Швеція, Росія (Кольський півострів)); 6 – апатит-магнетитова нефелін-сієнітова формація виявлена дещо обмежено зокрема, у Північній Швеції (рудне поле Кірунавара), США (Адірондайк), Мексиці (Маркадо, Дуранго), Чилі (Альгаррабо, Тьфо); важливими є родовища апатит-нефелінових, власне апатитових руд (Хібінський масив лужних порід Кольського півострова) та нефелінові родовища (Красноярський край Росії).

Узагальнена модель кімберлітової трубки, за Дж. Доусоном:
1 – відклади туфогенного кільця; 2 – крупно- і дрібнозернисті осади; 3 – ксеноліти; 4 – пісковики; 5 – глинисті сланці; 6 – лавовий покрив; 7 – тиліти; 8 – кварцити; 9 – зцементована брекчія; 10 – гранітоїди фундаменту; 11 – область поширення кімберлітових дайок.

охолодження слабконасичених леткими компонентами металоносних силікатних розплавів у процесі

їхньої кристалізаційно-гравітаційної диференціації на ранніх етапах становлення інтрузиву.
Під час розкристалізації порівняно “сухих” магм основного та ультраосновного складу їхні перші, найбільш високотемпературні фази, зазвичай, є і найбільш “важкими” (хромшпінеліди (Mg,Fe2+)(Cr,Al,Fe3+)2O4, магнетит Fe2+Fe3+2O4, титаномагнетит (Fe2+,Ti) Fe3+O4 та ін.); зі зниженням температури з розплаву виділялися силікати з помітно меншою питомою вагою (олівін, піроксени, амфіболи та ін.). Утворення промислових концентрацій металоносних оксидів переважно в придонній частині інтрузивних масивів; саме через це нерідко подібні утворення називають сегрегаційно-акумулятивними.
Особливості родовищ ранньомагматичного класу: 1) генетичні, що просторово пов’язані з чітко диференційованими інтрузивами основних та ультраосновних порід, або лужних масивів, що контрольовані зонами тектономагматичної активізації; 2) формуються майже водночас із вміcними породами магматогенних комплексів з утворенням винятково сингенетичних тіл переважно вкраплених руд (нодулярна, орбікулярна текстури); 3) економічно найважливішими є родовища: алмазоносної кімберлітової (лампроїтової) формації, хромітоносних дунітів (так званий бушвельдський тип), платиноносних дунітів, апатитоносних сієнітів, нефелінових сієнітів (сировина на алюміній), графітоносних інтрузивів різного складу.

диференціації порівняно збагачених леткими компонентами (т. зв. “вологих”) магм

унаслідок відокремлення залишкових порцій рудоносного розплаву та його розкристалізації під час завершальної стадії становлення інтрузивного масиву.
Першими виділяються не металоносні оксидні сполучення (як у випадку слабкого насичення леткими), а породоутворювальні силікатні – олівін, піроксени та ін. і тільки пізніше – рудні мінерали (магнетит, титаномагнетит), що ксеноморфні до силікатів, зумовлюючи так звану сидеронітову текстуру материнської породи.
Головними особливостями родовищ пізньомагматичного класу є: 1) генетично тісно пов’язані з чітко диференційованими, інколи багатофазовими інтрузивами основних та ультраосновних порід, переважно в межах геосинклінальних областей; 2) просторово тяжіють головно до припокрівельної частини споріднених інтрузивів і певних структурних елементів найближчого екзоконтакту, нерідко контрольовані самим контактом за умови суттєвих варіацій фізико-механічних властивостей порід; 3) формуються в процесі розрядження синмагматичних серій тектонічних напружень з утворенням винятково епігенетичних тіл суцільних або багатих густо вкраплених руд із різними контактами; 4) економічно найважливішими є родовища хромшпінелідів та платиноїдів у дуніт-перидотитах (так званий уральський тип), ванадієносних титаномагнетитових руд у габро-амфіболіт-піроксенітах, апатит-магнетитових та апатит-нефелінових у сієнітах.