Презентация на тему Особливості перебігу захворювання ендокринної системи у людей похилого віку

і функцій різних органів, у тому числі і органів

ендокринної системи.

віку, відповідно і рівень смертності серед даної категорії населення

значно вище. У цій віковій групі на частку гіпотиреозу припадає 6% від усіх хвороб, а гіпертиреоз становить 2%

гіпофіз,

епіфіз,
щитоподібна,
прищитоподібні,
загрудинна (тимус),
підшлункова,
надниркові,
статеві.

на функції організму. Згасання функцій вилочковой залози закінчується до

періоду статевого дозрівання, статеві залози знижують свою діяльність в клімактеричному періоді, що варіює у жінок в межах 45— 55 років, у чоловіків — 55—65 років. Функції щитоподібної залози знижуються до 60—65 років.
Пізніше за інших виражені вікові зміни наступають в структурі і функції гіпофіза і надниркових залоз.

45—65 років, переважно у жінок.

серцебиття) виражені слабо

Витрішкуватість спостерігається рідше

Скарги на м'язову слабкість

Шкірне свербіння

Випадання

волосся на голові, в пахвових западинах і на лобку

Швидко розвиваються органічні зміни серцево-судинної і нервової систем.

Верифікація діагнозу базується на визначенні вмісту в крові концентрації тиреотропного гормону, трийодтиронину та тетрайодтиронину.

гігієнічного режиму.
Медикаментозну терапію проводять по загальній схемі із застосуванням

тривалих курсів заспокійливих і тиреостатичних засобів (мерказоліл, і ін.).
У ряді випадків застосовують хірургічне втручання, а при його неможливості — лікування радіоактивним йодом.

чином у жінок старше 50 років.

брів
Периорбітальний набряк

Набряк обличчя, суха шкіра

Одутлість обличчя і вій.

Блідість.

Відсутність міміки.

В результаті потовщення слизових оболонок рота, слухових проходів, гортані порушуються смакові відчуття, знижуються нюх, слух; голос стає хрипким, низьким.

Волосся випадає, втрачає блиск і стає ломким.

Температура тіла понижена, шкіра суха і лущиться.

Випадають зуби.

Мерзлякуватість, швидка психічна і фізична стомлюваність.

Сонливість.

Ослаблення пам'яті.

Малорухливість.

гормону інсуліну, в результаті чого розвивається гіперглікемія - стійке

збільшення глюкози в крові. Захворювання характеризується хронічним перебігом та порушенням всіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального та водно-сольового.

клінічну симптоматику (поліурію, полідипсію і ін.). Часто це захворювання

протікає приховано, латентно і не виявляється до тієї пори, поки на перший план в клінічній картині не вийдуть пізні ускладнення ЦД
(мікро- та макроангіопатії) – порушення зору (ретинопатія),
патологія нирок (нефропатія),
трофічні виразки або гангрена нижніх кінцівок (синдром діабетичної стопи),
інфаркт або інсульт.

Тому ЦД 2 типу в літньому віці необхідно виявляти активно, тобто регулярно проводити скринінг на виявлення ЦД в групах підвищеного ризику.

є роль лікаря- стоматолога. При виявленні в порожнині рота

специфічних змін, характерних для ЦД лікар-стоматолог повинен розпитати хворого про наявність характерних симптомів (сухість в порожнині рота, запах ацетону з роту, поліурія, свербіння шкіри, погане загоєння ран та подряпин, втрата маси тіла, слабкість, стомлюваність, запаморочення, порушення пам'яті), або ознак ускладнень (порушення зору, нефропатії, наявність трофічних виразок або гангрени кінцівок, серцево-судинних подій) та звернути увару хворого на необхідність регулярного щорічного обстеження з метою своєчасного виявлення діабету.

літньому віці:
дієта + фізичні навантаження;
пероральні цукрознижувальні препарати;

інсулін або комбінована терапія.
Основні принципи дієти хворих на ЦД 2 типу в літньому віці не відрізняються від тих, що рекомендуються для молодих пацієнтів – обмеження калорійності їжі з виключенням легкозасвоюваних вуглеводів. Фізичні навантаження є обов'язковою складовою в лікуванні хворих на ЦД 2 типу, оскільки підвищують чутливість периферичних тканин до інсуліну, знижують інсулинорезистентність, знижують артеріальний тиск.

В сучасній діабетології використовується 5 основних класів пероральних цукрознижувальних препаратів:
препарати сульфонилсечовини (гліклазид, гліквидон, гліпізид, глімепірид, глібенкламид);
меглітініди (репаглінид) і похідні фенілаланина (натеглінид);
бігуаніди (метформін);
тіазолідіндіони (піоглітазон, розіглітазон);
інгібітори α-глюкозідази (акарбоза).

люди молодого і зрілого віку. Надмірна маса тіла у

віці старше 60 років спостерігається частіше у жінок. Переїдання є основним чинником ожиріння. Ожиріння є причиною передчасного старіння, ранньої інвалідизації; середня тривалість життя скорочується на 6—7 років.
Воно сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, змін опорно-рухового апарату, патологічних процесів в легенях. Хворі, що страждають на ожиріння, погано переносять операції, особливо в черевній порожнині

показнику Брока, відповідно до якого маса (у кілограмах) повинна

дорівнювати зросту (у сантиметрах) мінус 100. Допускається відхилення в межах ±10%

нормальної

ІІ ступінь (середній)
30-50%

ІІІ ступінь (тяжкий)
Понад 50%

зв'язку з цим часто не надає значення поступово наростаючій

масі тіла.

При середньому і важкому ступенях
загальна млявість, сонливість


задишка, головний біль, часто набряки на нижніх кінцівках, закреп, здуття кишечника.

Деякі хворі відзначають раптове відчуття голоду, що супроводжується слабкістю, яке проходить після їди.

звичайного добового раціону при легкому ступені ожиріння на 75%,

при ожирінні середньої тяжкості — на 50%. Лікування дієтою з великим обмеженням енергетичної цінності, а також голодом слід проводити в умовах стаціонару під спостереженням досвідченого персоналу. Енергетичну цінність їжі знижують за рахунок зменшення жирів і особливо вуглеводів при збереженні звичайної кількості білків, вітамінів і мінеральних солей. Разом з обмеженням харчування необхідне збільшення рухової активності.Медикаментозну терапію в основному застосовують при захворюваннях, з якими часто поєднується надмірний вміст жиру в організмі.

його - виснаженні - спостерігається перевищення витрати енергії організму

над енергетичною цінністю споживаної їжі,що обумовлене:
малою енергетичною цінністю або нераціональним складом їжі,
нестачею в добовому раціоні основних необхідних для організму складових частин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів),
недостатнє засвоєння прийнятої їжі на різних етапах

підшкірній клітковині і жирових депо.
Прискорюються процеси атрофії м'язів,

зменшуються розміри внутрішніх органів, порушуються різні види обміну, зокрема вітамінів, утворення гормонів,
Немолоді і особливо старі люди нерідко харчуються нераціонально.
Однією з причин цього є відсутність зубів і протезів. погіршенню пам'яті, зору, швидкій стомлюваності, появі набряків. Призначення вітамінів і протезування зубів, як правило, значно покращують стан.
Чимале значення в порушенні харчування мають також вікові атрофічні процеси в органах травлення, зменшення виділення шлункового соку, ослаблення рухової функції шлунку і кишечника.

віку вимагають особливо уважного відношення з боку медичного персоналу.

Велика увага повинна бути спрямована на нормалізацію харчування.
Повноцінна їжа з достатньою кількістю білка (1,2— 1,5 г/кг маси тіла), пюре і соки з овочів, фруктів, комплекси вітамінів (декамевіт, ундевіт, пангексавіт) обов'язкові для таких хворих.
За показаннями можна призначати препарати, що сприяють поліпшенню тканинного обміну, засвоєнню основних елементів їжі тканинами організму — анаболічні гормони (ретаболіл і ін.).

шкірою
Проблема - страх виникнення гангрени нижніх кінцівок
Проблеми,пов’язані з захворюванням

зубів і ясен

Проблеми,пов’язані з захворюванням очей

Проблеми,пов’язані із застудою та грипом

Проблеми,які можуть виникнути під час подорожі

Проблеми,пов’язані з гіпоглікемією

Проблеми,пов’язані з гіперглікемією

Проблеми,пов’язані з ожирінням

Проблеми,пов’язані виснаженням

Проблема витрішкуватість

самої людини, від близьких, а також медичних працівників. Для

того, щоб надати потрібну допомогу, треба знати вікові особливості організму, в тому числі з боку ендокринної системи.