Презентация на тему Презентація

ріки Серет, який існував у центрі сучасного міста Тернопіль,

Тернопільської області в Україні. Вперше був зведений у 1540 році. В наш час від замку лишився лише його "палац", одна з найстаріших споруд Тернополя, розташована поблизу Тернопільського ставу.

Перший запис у біографії Тернополя — 15 квітня 1540 року — пов'язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Тарновському. Ця фортифікаційна споруда мала перекрити шлях наїзникам на широких просторах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення, хоча були такі природні умови, які забезпечували захист місцевості. Будівництво замку тривало 8 років і завершилося у 1548 році. У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця (як діюча) та її фундатор.

звільняється від багатьох податків. Замок було згодом укріплено і

добудовано сином Яна Тарновського — Христофором. Немало коштів у добудову і розширення замку також Томаш Замойський, який отримав місто як придане дружини Катерини, дочки відомого українського культурного діяча і мецената князя Костянтина Острозького. У першій половині XVII століття фортечні укріплення Тернополя мали форму прямокутника.

і валом та укріплений дубовим частоколом. Із заходу його

омивали води штучного ставу, створеного у 1548 році. Вали проходили в районі сучасних вулиць Танцорова, Багатої, Руської, Валової, Грушевського і замикалися на став. На відрогах валу стояло дві оборонні вежі: Кушнірська — над ставом, неподалік Воздвиженської церкви, і Шевська — на краю заплавних лугів, приблизно в районі теперішнього парку ім. Тараса Шевченка. До замкового палацу існувало сполучення через навісний міст і в'їзну браму.

вчинили першу спробу нападу на місто. Найбільш серйозних руйнувань

зазнав замок під час турецько-татарських набігів у кінці XVI-XVII ст. На початку ХІХ ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац

там до сих пір (з 1969 року) ( спорт.

школа з класичної (греко-рим.) боротьби). Зі сторони набережної Тернопільського ставу ще у 1950-ті роки до замку прибудували ресторан "Хвиля". Тепер це розважальний комплекс "Максим".

1602-1608. Побудована на місці дерев’яної, що згоріла. До наших

днів збереглася книга, в якій записано, що храм будували з липня 1602 до вересня 1608 року, фундаторами були ктитори Василь Ігнатович, Чайка і Семен Григорович. Будівництво доручили «доброму муляру» Леонтію

була одночасно і оборонною спорудою. У 1808 р. вона

зазнала значної реконструкції. В кінці ХІХ ст. було побудовано дзвіницю з трьома дзвонами. У 1820-1946 рр. церква була греко-католицькою. Після ліквідації УГКЦ радянською владою всі тернопільські храми стали православними. Зараз церква належить УГКЦ.

Шевченка
культурно-мистецький заклад у місті Тернопіль, головна театральна сцена

міста і області.

заснований 8 грудня 1930 року на базі 2-го пересувного

робітничо-селянського театру ім. В. Еллана-Блакитного (від 1933 — робітничо-колгоспний пересув. театр ім. Т. Шевченка) м. Охтирка (нині Сумська область). Тернопіль у березні-квітні 1944 року під час визволення від німецьких окупантів, був зруйнований. Тому артисти Театру ім. Т. Шевченка, що прибув з Охтирки, одержали мешкання у Чорткові. Охтирський колектив очолили тоді головний художній режисер Микола Яновський, художник Володимир Кулик і завідуюча музичною частиною Ольга Рєзникова.

Янківський, О. Свічкаренко, С. Черняхівський, В. Василенко, О. Григора.

Серед них був і Г. Авраменко, який згодом довго працював актором і режисером та мав успіх у постановках комедій. У 1970 р. Київська студія науково-популярних фільмів випустила коротку стрічку «Є такий театр у маленькому Тернополі». Знято фільми-вистави «Дай серцю волю» і «По щучому велінню». З цього часу були зняті Львівським телебаченням вистави тернополян. Запрошували зніматися у фільмах артистів А. Бобровського, П. Загребельного, Я. Геляса, І. Ляховського, В. Ячмінського, П. Т. Ластівку, Є. Бобровську та інших. 1980 року колектив закладу був нагороджений Почесною грамотою Президії ВР УРСР.

академічному обласному українському драматичному театрі Т. Г Шевченка працює

140 осіб. З них — 50 акторів драми, 18 артистів оркестру, 12 осіб художньо-керівного складу, а також цехи.

У різні часи впродовж 70 років тут працювали музиканти,

які своїм талантом прославили Тернопільщину в Україні та за її межами. Серед них: народний артист України Іво Бобул; заслужені артисти України: Любов та Віктор Анісімови; Григорій Котко, Олег Марцинківський (керівник вокально-інструментального ансамблю «Медобори»), заслужений працівник культури України Микола Вороняк (керівник хорової капели). Особливою сторінкою в історії організації є творчість заслуженого артиста України Олександра Данічкіна, який був керівником ансамблю танцю «Надзбручанка» в період з 1964 по 1986 рік. Ще і сьогодні основу репертуару ансамблю складають танці, поставлені цим талановитим балетмейстером.