Слайд 2
Що об’єднує
Основна локалізація збудника в організмі людини –
у крові.
Для збереження збудника як біологічного виду, передача його
від одного індивідуума до другого може бути тільки за допомогою переносника, в організмі якого він не лише зберігається, а й проходить певний цикл свого розвитку.
Механізм передачі - трансмісивний
Слайд 3
Малярія – це інфекційне захворювання, що спричиняється найпростішими
(малярійним плазмодієм)
і характеризується типовими нападами гарячки
з правильною періодичністю, розвитком анемії,
гепатоспленомегалією
Слайд 4
Епідеміологія малярії
Джерело збудника – хворий, паразитоносій
Механізм передачі –
трансмісивний;
можливо – при переливанні інфікованої донорської
крові, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію, трансплацентарно
Переносник – самка малярійного комара роду Anopheles
Сезонність – літо-осінь, у тропіках - цілорічно
Сприйнятливість - висока
Слайд 5
Зв’язок між лихоманкою і
стадіями
розвитку малярійних паразитів
у крові людини
Слайд 6
Малярійні плазмодії в мазку крові:
а) Pl. vivax
стадія кільця
б) Pl. malariae
стрічкоподібний шизонт
морула
в)
Pl. falciparum
3 стрічкоподібні шизонти в одному еритроциті
жіночий гаметоцит
Слайд 7
ПРОФІЛАКТИКА МАЛЯРІЇ
Санітарна охорона території держави від завозу (карантинна
інфекція)
Обов’язкова реєстрація
Повне виявлення джерел збудника та їх лікування (облік
усіх осіб, що приїхали з районів, неблагополучних по малярії; диспансерне спостереження протягом 2 років з обов’язковою паразитоскопією; профілактичний і протирецидивний курси; заборона донорства)
Стерилізація інструментарію
При виявленні хворого або носія – паразитоскопічне обстеження членів сім’ї
Протикомарині заходи (меліорація, застосування інсектицидів, репелентів)
Хіміопрофілактика
Слайд 8
ВИСИПНИЙ ТИФ
Гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється рикетсією Провачека.
Проявляється гарячкою, інтоксикацією, специфічними висипаннями, ураженням нервової і серцево-судинної
систем, гепатоспленомегалією.
Епідемічний висипний тиф
Спорадичний (рецидивний) висипний тиф (хвороба Брілла)
Слайд 9
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ВИСИПНОГО ТИФУ
Джерело збудника – хвора людина (останні
2 дні інкубації, протягом усього періоду гарячки, 2 дні
після її припинення)
Механізм передачі – трансмісивний (переносник – одежна, іноді головна воша), в лабораторних умовах – через кон’юнктиву ока
Сприйнятливість – загальна
Сезонність – холодна пора року
Фактори, що сприяють розповсюдженню – соціальні потрясіння, завошивленість населення (“воєнний”, “голодний”, “тюремний”)
Слайд 11
Особливості хвороби Брілла
Рецидив раніше перенесеного висипного тифу
Епідеміологічно –
відсутність вошивості та джерела збудника
хворіють переважно літні люди, частіше
міські жителі
немає сезонності
Клінічно –
перебіг легший
період гарячки коротший
висипка розеольозна або взагалі відсутня
Слайд 12
Профілактика висипного тифу
Рання діагностика і госпіталізація хворого
Медичне спостереження
за контактними в осередку –
51 день
при висипному тифі: 21 день (максимальний інкубаційний період) + 30 днів (строк життя зараженої воші) і 25 діб при хворобі Брілла:
щоденна термометрія, огляд на педикульоз, санітарна обробка, камерна дезінсекція речей хворого, серологічне обстеження осіб, в яких була гарячка в останні 3 міс.
При спалаху - щоденні подвірні обходи усіх жителів населеного пункту
Боротьба з педикульозом
Специфічна профілактика - вакцинація за епідпоказаннями (хімічна висипнотифозна вакцина)
екстрена профілактика – антибіотики + бутадіон
Слайд 13
ГЕМОРАГІЧНІ ГАРЯЧКИ
Гострі вірусні природно-осередкові інфекції, які характеризуються гарячкою,
геморагічним синдромом, ураженням різних органів
Геморагічна гарячка з нирковим синдромом
Геморагічна
гарячка Крим-Конго
Омська геморагічна гарячка
Геморагічні гарячки Ласса, Марбург, Ебола (контагіозні)
Жовта гарячка
Слайд 14
Епідеміологія ГГ
Джерело збудника – гризуни, додатково для гарячки
Крим-Конго – дикі та свійські тварини, кліщі, для гарячок
Ебола і Марбург – мавпи. При контагіозних гарячках людина також заразна.
Механізм передачі – трансмісивний (через кліщів і комарів), при ГГНС – також пиловий, харчовий, контактний; при контагіозних ГГ – крапельний і контактний (через нестерильний інструментарій); можливі внутрішньолікарняні спалахи і вторинні захворювання в сім’ях (ОНІ).
Слайд 15
Протиепідемічні заходи при виявленні хворого на карантинну інфекцію
(контагіозні
геморагічні гарячки)
негайна ізоляція хворого та його лікування;
виписка перехворілих після
клінічного одужання;
виявлення і госпіталізація осіб, підозрілих на ОНІ, в провізорний госпіталь;
виявлення та ізоляція на максимальний інкубаційний період (17 діб) в ізолятор усіх, хто контактував з трупами померлих або їх речами (при відсутності клінічної симптоматики);
встановлення територіального карантину;
щоденні подвірні обходи усіх жителів населеного пункту, неблагополучного по ОНІ (з термометрією);
дезінфекційні заходи (в тому числі – дезінсекція, дератизація)
за епідпоказаннями – вакцинація проти жовтої гарячки
Слайд 16
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
Вірусні гепатити А, Е
Кишкова інфекція
Джерело
– хворий на будь-яку клінічну форму
Механізм передачі – фекально-оральний
Переважно
хворіють діти та особи молодого віку
Осінньо-зимова сезонність
Стійкий постінфекційний імунітет
Вірусні гепатити В, С, D (парентеральні)
Інфекції зовнішніх покривів
Джерело – хворий, вірусоносій
Механізм передачі – контактний (рановий)
Сезонність не характерна
Слайд 17
Клінічні особливості ГВ
Тривалий інкубаційний період (понад 45 діб,
максимально – 6 місяців)
Поступовий початок захворювання
Частий артралгічний синдром у
початковому періоді (20-30 %)
Свербіння шкіри і кропивниця в початковому періоді
Останній часто триває більше 2 тижнів
Повільне наростання жовтяниці, іноді 2 тижні й довше
Немає покращання самопочуття з появою жовтяниці
Довший і тяжчий перебіг жовтяничного періоду, ніж при ГА
Часті загострення, рецидиви й ускладнення (причиною може бути приєднання гепатиту D)
Наявність вираженого астенічного синдрому в усі клінічні періоди хвороби, тривала постгепатитна астенія, іноді до року й довше
Можливий перехід у хронічний гепатит (у 5-15% випадків) і далі в цироз печінки (у 15-30% хворих на хронічний гепатит)
Гепатит В часто перебігає на тлі супутніх захворювань.
Слайд 18
Іктеричність склер при вірусному гепатиті
Слайд 19
Іктеричність шкіри при вірусному гепатиті
Слайд 20
ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
Вірусні гепатити А і Е
Медичне спостереження
в епідемічному осередку 35 днів
Лабораторне обстеження контактних (визначення в
крові рівня білірубіну, активності АлАТ, у сечі – жовчних пігментів)
Дітям до 10 років та вагітним – введення донорського Ig; іншим – амізон, мефенамова кислота
Поточна та заключна дезінфекція
Контроль за громадським харчуванням, водопостачанням
Парентеральні гепатити (В, С, D)
Застосування медичного інструментарію одноразового використання, ретельна стерилізація багаторазового
Клініко-лабораторне та епідеміологічне обстеження донорів крові та органів
Вакцинація проти гепатитів А і В (планова та за епідпоказаннями)
Слайд 21
ВІЛ-інфекція -
недавно відкрита вірусна хвороба людини, що передається
переважно статевим і парентеральним шляхами й характеризується багаторічною персистенцією
збудника. Уражаючи тимусзалежну систему імунітету, викликає клінічно виражену форму – синдром набутого імунодефіциту (СНІД, АІDS), який проявляється лімфаденопатією, вираженою інтоксикацією організму, нашаруванням інфекційних і онкологічних захворювань та закінчується смертю.
Слайд 22
Електронограма вірусу імунодефіциту
Слайд 23
До груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ належать такі
особи:
Гомо- і бісексуалісти.
Наркомани, які вводять собі наркотики внутрішньовенно.
Реципієнти крові, її препаратів і органів.
Повії та інші особи, які проводять безладне статеве життя.
Хворі на венеричні хвороби та вірусні гепатити В, С, D.
Діти, матері яких носії ВІЛу.
Слайд 24
Лімфаденопатія при ВІЛ-інфекції
Слайд 26
Прогресуюча втрата маси тіла та схуднення у хворих
на СНІД.
Слайд 27
Прогресуюча втрата маси тіла та схуднення у хворих
на СНІД.
Слайд 33
Фактори, що залежать від поведінки людини і впливають
на розповсюдження ВІЛ-інфекції
ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ
Слайд 34
Правець (Tetanus, син. тетанус, стовбняк) – одна iз
найважчих гострих iнфекцiйних хвороб, яка спричинюється токсином анаеробного збудника
Clostridium tetani.
Характеризується ураженням нервової системи i проявляється тонiчними й тетанічними судомами скелетної мускулатури, що призводять до асфiксiї. Термiн tetanus походить вiд грецького teino – «тягну», «витягую» i вказує на рiзко виражене при правцi напруження м’язiв.
Слайд 35
Збудник правця
Clostridium tetani
Слайд 36
«Сардонiчна посмiшка» (risus sardonicus)
Слайд 38
Для планової профілактики застосовують такі препарати:
адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву
вакцину (АКДП-вакцина), яка містить 20 одиниць зв’язування правцевого анатоксину
в 1мл;
адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеною концентрацією антигена (АДП-М-анатоксин), який містить 10 одиниць зв’язування правцевого анатоксину в 1мл;
адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений – концентрований препарат, який містить 20 одиниць зв’язування в 1мл.
Рідше – інші асоційовані препарати, які містять правцевий анатоксин.
Слайд 39
Для екстренної профілактики правця застосовують:
протиправцевий людський імуноглобулін,
який отримано з крові активно імунізованих людей. Одна профілактична
доза складає 250 МО;
протиправцеву сироватку, виготовлену з крові гіперімунізованих коней. Одна профілактична доза складає 3000 МО;
адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений.
Слайд 40
Показання для проведення екстренної профілактики:
травми з порушенням цілості
шкіри і слизових оболонок;
обмороження й опіки II, III, IV
ступенів;
позалікарняні аборти;
пологи поза лікарнями;
гангрена чи некроз тканин будь-якого типу, абсцеси;
укуси тварин;
проникаючі пошкодження травного каналу.
Слайд 42
Сибірка – гостра зоонозна інфекція, характеризується розвитком серозно-геморагічного
і некротичного запалення і пе-ребігає у вигляді локалізованої (шкірної)
і генералізованої (сеп-тичної) форми з різко вираженим інтоксикаційним синдромом.
Етіологія.Bacillus anthra-cis велика грампозитивна нерухома паличка, з обруб-леними кінцями, аероб. Іс-нує у вигляді вегетативної і спорової форми. Вірулент-ність збудника пов’язана з утворенням капсули і про-дукцією токсину. Вегета-тивні форми гинуть протя-гом кількох секунд при кип ятінні. Спори у грунті збе-рігаються десятки років.
Л О Г І Я
Джерелом збудника інфекції є домашні
тварини, головним чином, траво-їдні та дикі(олені), у яких хвороба перебігає у вигляді генералізованої форми.
Слайд 44
Зараження людини відбувається контактним шляхом (через под-ряпини, порізи)
при догляді за хворими тваринами, їх забою, зні-манні шкіри,
розбирання туші, при виконанні земляних робіт, зрі-дка – при вживанні недостатньо термічно обробленого заражено-го м’яса, аспіраційним шляхом, при укусі мухи –жигалки. Хворо-ба переважно носить професійний характер, частіше хворіють сільські жителі, іноді трапляються зараження побутового харак-теру ( через помазки, одяг, що вироблені із шкіри, волосіння інфікованих тварин. Сезонність – літньо-осіння. Імунітет – стійкий.
Слайд 46
Профілактика. При обслуговувані хворих на сибірку медперсонал використовує
захисний одяг. За особами, що були в контакті з
хворою твариною або заразним матеріа-лом, спостерігають 14 діб, їм вводять протисибірковий імуноглобулін: дорослим 20 мл, дітям-5 мл. Для специ-фічної профілактики застосовують суху живу вакцину СТІ, яку вводять одноразово нашкірно. Ревакцинація що-річна.
Слайд 47
Сказ (rabies) –
гостра вірусна хвороба, що виникає
після укусу чи ослинення зараженою твариною і характеризується розвитком
смертельного енцефаліту
Слайд 48
Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів
Слайд 49
Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів
Слайд 50
Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів
Слайд 51
Вигляд хворого на сказ у період розпалу
Слайд 52
Вигляд хворого на сказ у паралітичному періоді
Слайд 53
Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника серед
тварин:
Найважливішим є контроль за утриманням домашніх домашніх собак і
котів (домашніх собак обов’язково реєструють і щорічно щеплять проти сказу).
Бродячих тварин слід відловлювати.
У природних осередках мисливські господарства регулюють чисельність диких тварин (особливо вовків і лисиць).
Тварину, що завдала ушкоджень людині, стараються відловити, оглянути і за відсутності ознак сказу карантинувати у ветеринарному закладі. Якщо ж така тварина загинула, то її труп направляють на обстеження у ветеринарну лабораторію в опечатаній металевій коробці.
