Слайд 2
Спілкування - це багатоплановий процес розвитку контактів між
людьми, породжуваний потребами спільної діяльності.
Залежно від змісту,
цілей і
засобів спіл-
кування можна по-
ділити на кілька
видів.
Слайд 3
За змістом:
матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності),
когнітивний
(обмін знаннями),
кондиційне (обмін психічними/фізіологічними станами),
мотиваційний (обмін спонуканнями, цілями,
інтересами, мотивами, потребами),
діяльнісної (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).
Слайд 4
За цілями:
біологічне (для підтримки, розвитку та збереження організму),
соціальне (розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку
інтерперсональних відносин, особистісного зростання індивіда).
Слайд 5
По засобах:
безпосереднє (за допомогою природних органів),
опосередковане (з
використанням спеціальних засобів і знарядь),
пряме (особисті контакти і
безпосереднє сприйняття один одним людей в самому акті спілкування),
непряме (здійснюється через посередників).
Слайд 6
У спілкуванні виділяють вербальні і невербальні компоненти. Вербальне
(словесне) спілкування існує для передачі інформації при використанні звукового
каналу. Засобом вербальної комунікації є слова з закріпленими за ними в громадському досвіді значеннями, тобто мова.
Виділяють первинні та вторинні функції мови.
Слайд 7
До первинних належать такі:
регулятивна (надання впливу на іншого);
передача, зберігання і оволодіння історичним досвідом (казка, приказка);
засіб
пізнання.
Вторинні функції:
регуляція емоцій (якщо на людину спрямована агресія, йому слід відповідати більш спокійним, рівним тоном);
естетична (словом можна приголубити і образити, підтримати і відштовхнути, обрадувати й засмутити);
полегшення;
позначення.
Слайд 8
Мова буває письмової та усної, остання, у свою
чергу, підрозділяється на монологічну і діалогічну. Діалог - розмова,
підтримуваний співрозмовниками, спільно обговорюють і вирішують будь-які питання.
Монолог вимовляє одна людина, звертаючись до іншого або багатьом особам, хто чує його. Монологічне мовлення складна в композиційному відношенні, вимагає завершеності думки, більш суворого дотримання граматичних правил, суворої логіки і послідовності при викладі інформації.
Слайд 9
Письмова мова відіграє важливу роль у розвитку складних
узагальнень, якими користується наука, в подачі художніх образів. Письмова
мова змушує домагатися максимально правильних формулювань, суворіше дотримуватися правил логіки і граматики, глибше продумувати зміст і спосіб вираження
думок.
Слайд 10
Емоційне ставлення, що супроводжує висловлювання, утворює невербальний аспект
обміну інформацією. Засобами невербальної комунікації є жести, міміка, інтонації,
паузи, пози, сміх, сльози і т.д., які створюють знакову систему, доповнює і підсилює, а іноді і замінює засоби вербальної комунікації. Слід відзначити, що однозначне трактування
жестів може привести до
неправильного розуміння
співрозмовника, їх треба
оцінювати в контексті з
мімікою і промовою.
Слайд 11
Невербаліка включає наступні характеристики:
дикція (чіткість вимови);
темп і
ритм (все, що пов'язано з швидкістю і
ритмічністю вимови);
мелодійність (плавність вимови);
гучність;
тембр (звукова забарвлення голоси);
інтонація.