Презентация на тему Особливості гендерного виховання у старшому дошкільному віці. Навести хибні приклади практики гендерного виховання у ДНЗ

ЗМІСТ

Вступ
1.1. Виховання дітей з урахуванням гендерних особливостей.
1.2. Основні форми  роботи з дітьми для формування в них гендерних уявлень.
1.3. Хибні приклади практики гендерного виховання у ДНЗ.
Висновки
Список використаної літератури

досить проблемним. Багато психологів і педагогів виявляють неабиякий інтерес,

а він в свою чергу обумовлений тим, що сучасні вимоги індивідуального підходу до формування особистості не можуть ігнорувати ґендерні особливості дитини, так як це біосоціокультурні характеристики.

характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні

і взаємодії.

Гендерне виховання - це відносно соціально контрольований процес розвитку дівчинки і хлопчика в ході їх гендерної соціалізації – виховання основ гендерної культури взаємовідносин, розвиток здатності до реалізації статево-рольового репертуару та оволодіння уміннями і навичками відповідної поведінки.

того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність,

розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка.
Статева ідентифікація — один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя.

чоловіка і ролі жінки у суспільстві;
- формування моделі поведінки

певної статі;
- прищеплення культури взаємовідносин статей.
З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання з гендерного виховання дошкільників:
- виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;
- поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст понять "хлопчик", "дівчинка", сприяти статевій ідентифікації;
- правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
- підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття. оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
- створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;
- ознайомлювати з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;
- закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.

вирішальну роль відіграють не тільки батьки, але і однолітки,

які фіксують порушення не писаного гендерного коду і жорстоко карають його порушників. Діти не сприймають у своєму суспільстві поведінкових депривації і порушень в статево-рольової ідентифікації.

бесіди;
- в проблемні ситуації;
- прогнозування життєво значущих ситуацій;
- ігри;
-

ситуації спілкування з дітьми;
- прогулянки, екскурсії;
- театралізовані розваги;
- самостійна діяльність дітей.

проводиться вихователями у трьох напрямах:

- формування поведінки хлопчиків
-

формування поведінки дівчаток
- формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.

чоловіків і жінок, свободи особи;
усвідомлення себе як особистості, здатної

впл­вати на гендерну ситуацію в державі;
активна позиція щодо потреби участі в гендерних перетвореннях;
критичне сприйняття соціально-політичної ін­формації;
розуміння рівноправної участі обох статей у по­літичному житті;
лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки;
почуття власного достоїнства, толерантність, здатність до компромісу.

видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського:
«Не має бути таких трудових

відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра – іншу».

серйозні проблеми з питань гендерного виховання. В першу чергу

це пов'язано з тим, що в програмно-методичному забезпеченні дошкільних освітніх установ не враховуються гендерні особливості. У результаті цього зміст виховання і освіти орієнтовано на вікові та психологічні особливості дітей, а не на хлопчиків і дівчаток того чи іншого віку, які, на думку вчених розрізняються:
• у фізичному розвитку і соціальній поведінці;
• в інтелектуальних і візуально-просторових здібностях і рівні досягнень;
• в прояві агресії і багато чому іншому.

які застосовуються в дитячому садку, найчастіше розраховані на дівчаток.

При цьому виховують і дівчаток і хлопчиків найчастіше жінки: вдома - мама чи бабуся, а в дитячому садку - жінки-вихователі. У результаті для багатьох хлопчиків гендерна стійкість формується без участі чоловіків.

Висновок
Проблема

гендерного виховання є однією з найбільш актуальних у загальному контексті основних напрямків виховно-освітньої роботи. У дошкільному віці йде інтенсивний процес становлення самосвідомості дитини, важливим компонентом якого є усвідомлення себе як представника певної статі.

Організація гендерного виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної педагогічної системи, що не допускає недооцінку якого або з її компонентів. Успіх входження дитини у світ людей, його статева вихованість значною мірою залежить від змісту виховання, в якій роль гри важко переоцінити.