Презентация на тему Вікова психологія, як наука

Вікова періодизація психічного розвитку.

3. Методи дослідження у

розвитку всього живого спостерігається така закономірність: чим вище місце,

Питання про те, що є важливішим у детермінації психічного розвитку: спадковість чи середовище, природа чи суспільство, дозрівання чи навчання і виховання – довгий час обговорювалось у науковій літературі, але і в даний час не має однозначного розв’язку.

увагу на психологічних особливостях дітей різного віку.
Вікова

розвитку особистості на різних етапах її життя.
Предметом вікової

психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків та

факторів, які сприяють реалізації можливостей психічного розвитку людини;
роль історично

Основні проблеми, які досліджує вікова психологія:

вікових етапах її індивідуального життя:
вивчає виникнення і розвиток психічних

у психічній діяльності людини і свідчать про переходи від

- умови, що визначають процес розвитку, співвідношення у цьому процесі природних /спадковості, дозрівання організму/ і суспільних факторів, за допомогою яких реалізуються можливості психічного розвитку людського індивіда;

- роль історично вироблених суспільством цінностей /мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки/ у формуванні людського індивіда як особистості.

дорослої людини
Геронтопсихологія

час життя у днях, місяцях, роках, що минули з

Психологічний вік розкриває досягнутий на цей момент часу рівень психологічного розвитку.
Ці дві категорії можуть не співпадати.
Критичною межею є неспівпадання у межах 5-и років.

характер вікових періодів розвитку людини.

психічного розвитку, що характеризується низкою особливостей, сукупність яких визначає

Перехід від однієї вікової стадії до іншої супроводжується появою психічних новоутворень, які за межами віку не повторюються.

обмежений у часі ступінь психічного розвитку, що характеризується сукупністю

утворень у ранньому віці, перебудова організму підлітка/;
системи вимог до

типу діяльності, до якої вона включена;

характеру знань, якими людина володіє.

спілкування і діяльності людини.

/відбуваються швидко у кризові періоди на межі вікових етапів/;

ситуативні

психічного розвитку.
Рушійні сили – ті фактори, які визначають поступовий

обумовленості психічного розвитку та поведінки людини;
вплив стихійного та організованого

розвитку є безперервним /немає чітких меж між віковими етапами/;
процес

впливом випадкових факторів і обставин.


Процес розвитку здійснюється нормативно /яким

значення біологічних чинників, вважаючи їх відповідальними за розвиток соціально-психологічних

- Теорія Ст. Холла – основним законом психології вважав біогенетичний «закон рекапітуляції». Його сутність – індивідуальний розвиток (онтогенез) повторює найважливіші стадії еволюційного розвитку (філогенезу).

Йєнша. Сутність: існування взаємозв’язку між фізичним типом людини та

Теорія А. Гезела.
Сутність: «ріст» і «розвиток » – це синоніми, що позначають процес прогресивної диференціації та інтеграції способів поведінки людини. Культурні впливи, при цьому, не можуть пересилити вплив дозрівання.

людини не можна зводити ні до біологічних, ні до

компонентів та особливостей середовища утворює життєвий або психологічний простір.

розвитку пізнавальних процесів (розвиток емоційно-мотиваційної сфери залишається при цьому

Інтелект – конкретний приклад адаптації людини до навколишнього середовища.

Адаптація здійснюється завдяки двом взаємодоповнюючим процесам:
асиміляції й акомодації.

структури.
Акомодація – зміна цих структур відповідно до вимог зовнішнього

Основою здобуття знань Піаже вважав ментальні структури – схеми, тобто способи обробки інформації.

народження до 1,5-2 років). Малюки користуються діями на основі

– «епігенетичний принцип» – на кожному новому етапі виникають

Перехід до нової фази розвитку відбувається у формі «нормативної кризи», що відображає природні труднощі і суперечності росту.

Перехід можливий лише за умови зняття основної суперечності попередньої фази. У протилежному випадку ця суперечність заявить про себе пізніше.

(вироблення ще неусвідомленої «базової довіри» до зовнішнього світу). В

відчутя власної автономності та особистісної цінності, відповідальність, повага до

Фази життєвого циклу:

років) (формується ініціативність, бажання діяти, справедливість; дитина «приміряє» на

Фази життєвого циклу:

підприємливість, спроможність досягати поставлених цілей).
За негативного варіанту

Фази життєвого циклу:

власної неповторності, індивідуальності). За інших умов – дифузне, нестійке

Фази життєвого циклу:

здатність до інтимного психологічного контакту).
В іншому

Фази життєвого циклу:

відчуття продуктивності життя). Негативний варіант – відчуття стагнації (застою).
Фази

(відчуття повноти життя, виконаного обов’язку, завершеності шляху).
В

Фази життєвого циклу:

традиція вікової психології базується на теорії розвитку вищих психічних

соціального. Для кожного віку характерна специфічна соціальна ситуація розвитку

В.В. Давидовим,
Г.С. Костюком,
О.М. Леонтьєвим,
Д.Б. Ельконіним,
С.Д.

це цілісний процес, що знаходить своє вираження в різних

Розвиток – кількісні та якісні зміни живої людської істоти, зміни необхідні, послідовні, пов’язані з певними етапами її життєвого шляху.

Формування – це процес розвитку індивіда
під впливом зовнішніх соціальних факторів.

впливом некерованих, випадкових факторів: неформальні компанії, реклама, мода, музика;

виховання – цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок спеціально організованих впливів.

його функцій і процесів внаслідок дії внутрішніх вроджених факторів.


Становлення

Розвиток людської психіки має неперервний характер. Але постійно відбуваються

Розвиток психічних функцій проходить нерівномірно: «хвилями» /А.Гезелл/, прискорення розвитку одних функцій супроводжується сповільненням розвитку інших /Б.Г.Ананьєв/.

найсприятливіших умов різні психічні явища формуються з різною швидкістю.
3.

найбільш сприятливі періоди для становлення окремих видів психічної діяльності.
Сензитивний період виникає тоді, коли певне психічне явище лише починає зароджуватись.

систематизованого з’єднання фрагментарних психічних процесів і станів до чітко

5. Пластичність і компенсація:

цілеспрямоване формування психіки через навчання і виховання шляхом заміни однієї функції іншою, менш розвиненої сильнішою за своїм розвитком.

психічному розвитку;
зовнішні та внутрішні умови розвитку;
внутрішні суперечності -

Посилення суперечностей веде до зміни провідного виду діяльності: діяльності, яка викликає найбільш істотні зміни психіки людини і готує її до наступного етапу розвитку.

сюжетно-
рольова гра





учбова
діяльність



інтимно-
особистісне
спілкування

учбово-професійна
діяльність

суспільно корисну діяльність у всіх її виявах /трудова, суспільно

навчання має пристосовуватись до наявного, вже досягнутого рівня психічного

тим, чого може досягти дитина самостійно і тим, чого

Вчений зазначав, що навчання і розумовий розвиток взаємопов’язані, добре організоване навчання спричиняє розвиток. Навчання відіграє провідну роль.

періодів, послідовна зміна яких необоротна і непередбачувана.
Кожний період /вік/

Для кожного віку характерні цілісні новоутворення. Такими є психічні та соціальні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, її ставлення до середовища, весь хід розвитку на даному етапі.