Презентация на тему Анатомофункціональні особобливості будови нервної системи. Болеві синдроми в неврології

2016 році кафедрі - 50 років!
За останні

7 років
захищено:
2 докторські й 8 кандидатських
дисертацій.
  В даний час
виконується 2 докторські, 4 кандидатські дисертації і 2
пошукові роботи

Видано 376 друкованих праць, з
них 6 монографій, 35 методичних
посібників. отримано авторські
свідоцтва на 24 патенти

прояви хвороб нервової системи і розробляє методи їх діагностики,

лікування та профілактики.

навичок обстеження неврологічного хворого й оцінка їх семіологного значення

на основі патологічних ознак для визначення локалізації і характеру процесу.
Правильне трактування додаткових методів дослідження - електрофізіологічних, радіологічних, біохімічних, імунологічних та ін.
Встановлення клінічного діагнозу найбільш поширених захворювань, що є основою для призначення лікування, проведення профілактичних заходів і визначення працездатності.
Вироблення у студентів чітких уявлень про зміни нервової системи при різних захворюваннях, їх клінічні прояви, методи діагностики, лікування і профілактики хвороб нервової системи.

Metencephalon
Mesencephalon
Diencephalon
Telencephalon

є нейрони - клітинні утвори, що мають складну морфологію

й структуру, а також - два типи відростків. Нейронів у мозку від 16 до 18 мільярдів. Загибель нейронів починається особливо активно із 35 років. Крім нервової тканини (сіра і біла речовина) є тканина, що забезпечує складні трофічні, захисні, бар'єрні та інші функції - гліозна тканина (гліозних елементів налічується до 300 мільярдів).
Існує поділ на центральну й периферичну нервову систему. ЦНС - це всі утвори головного та спинного мозку. Усі інші, що розташовані поза головним та спинним мозком - це утвори ПНС. Клітини передніх рогів спинного мозку й рухові ядра в стовбурі (nucl. n. hypoglossus, n. n. facialis, nucl. ambiguus, n. n. oculomotorius) відносяться невропатологами до ПНС. Сегментарні спінальні утвори знаходяться в субординації відносно церебральних.

рівень - сегментарний апарат спинного мозку. Спінальні хворі -

одні з найважчих: у них рухові порушення за типом парезів (тетра, квадрі-, гемі-, монопарезів) чи плегій, трофічні порушення, порушення м'язового тонусу й тазові розлади.
       Спинний мозок (medulla spinalis) контролюється вищерозташованими утворами, перш за все, кортико-спінальними системами (тобто кора - спинний мозок), утворами екстрапірамідної системи - це наступні проекційні шляхи: tr. rubrospinalis, tr. olivospinalis, tr. reticulospinalis, tr. tegmentospinalis; утворами стовбура мозку fasciculus longitudinalis, tr. olivospinalis, tr. tegmentospinalis, tr. pontoreticulospinalis, tr. tegmentoreticulospinalis, tr. mesencephaloreticulospinalis. Усі утвори стовбура дають початок нисхідним шляхам для забезпечення контролю. Мозочковий контроль реалізується по шляхам екстрапірамідної системи.

за спинним мозком - metencephalon (або задній мозок). До

цього поняття входять medulla oblongata (довгастий мозок), pons cerebri (міст), сerebellum (мозочок). Порожниною metencephalon є 4-й шлуночок. Дном четвертого шлуночка є ромбовидна ямка. Ядра черепних нервів, починаючи з V по XII розташовані на рівні methencephalon (n. hypoglossus, n. accessorius, glossopharyngeus, vagus, abducens, facialis, trigemineus). Крім того, важливий утвір - ретикулярна формація, що розташована в покришці моста та має багато шляхів і зв'язків.
Основні функції цього відділу обумовлені ядрами черепних нервів: ковтання, жування, голосоутворення, артикуляція, чутливі функції обличчя, кохлеовестібулярна функція. Особливе значення має функція, що пов'язана з морфологічними утворами ретикулярної формації стовбура (це життєві функції, можна сказати вітальні утвори) - регуляція дихання, що реалізується на рівні довгастого мозку й моста.

- регуляція серцевої діяльності й артеріального тиску. Так звані

пресорні й депресорні нейрони, що забезпечують контроль АТ і регуляцію гладких м'язів судин.
      Дуже важлива функція, вона пов'язана із системою, що забезпечує проведення імпульсів, починаючи від pons cerebri до thelencephalon по волокнам активуючої висхідної ретикулярної формації (АВРС) - це ретикулопонтокортикальні тракти. Дана система контролюється утворами середнього мозку. Перш за все, центральна сіра речовина навколо водопроводу (substantia grisea aqueductus cerebri). Вона забезпечує рівень бадьорості стосовно ситуації. Вона посилає активуючі імпульси до підкіркових структур thalamus та telencephalon, неокортикальних структур, від чого залежить рівень свідомості.

(mesencephalon). Основні утвори цього рівня: n. ruber, substantia nigra,

substantia grisea, ретикулярна формація покришки середнього мозку. Функції, що реалізуються на рівні середнього мозку - це, перш за все, окорухові (забезпечення співдружньої регуляції погляду через ядра Кахала й Даркшевича). Друга дуже важлива функція - це регуляція станів сон-неспання через сіру речовину навколо водопроводу, що контролюється функціонуванням висхідної ретикулярної системи.
 Наступна функція - контроль ноцицептивной діяльності й антиноцицептивної функції через сіру речовину навколо водопроводу. Екстрапірамідні функції пов'язані з регуляцією м'язового тонусу й реалізацією діяльності дофамінергічних нігростріарних і нігропаллідарних нейронів. При ураженні mesencephalon спостерігаються такі зміни: атетоплегічний синдром чи симптом, порушення сну, есктрапірамідні порушення.

перш за все, - регуляція м'язового тонусу від цих

утворень через проекційні шляхи: tr. rubrospinalis, tr. reticulospinalis, що забезпечують низхідний вплив на спинний мозок. Зв'язки між n. ruber і базальними гангаліями, між чорною субстанцією й базальними гангаліями, між підкірковими ядрами й корою, базальними гангаліями та ретикулярною формацією покришки -striapallidonigroreticulospinalis.
        Регуляція м'язового тонусу, забезпечення позних і локомоторних рухів, створення фізіологічної пози для руху - це все екстрапірамідна система. При цьому забезпечуються такі функції: автоматизм й емоційне забарвлення руху. Дані утворення є ефективними системами в реалізації складних безумовно-рефлекторних рухових актів та інстинктів (статевий, харчовий, оборонний).

субтенторіальних структур та забезпечує рівновагу й координацію. Мозочок реалізує

свою функцію, маючи численні зв'язки з усіма відділами ЦНС: зі спинним мозком, з утвореннями стовбура мозку через нижні ніжки мозочка (tr. vestibulospinalis), із середнім мозком, з утворами базальних гангліїв. Одночасне ураження мозочка призводить до випадіння функції рівноваги й опори.

(diencephalon). Порожниною є III шлуночок. Основні утвори diencephalon: thalamus

opticus, hyрothalamus та epithalamus. Hyрothalamus (утвір, що має величезне значення) і thalamus opticus відносяться до лімбікоталаморетикулярної системи, що реалізує мотивацію. Це вищі підкіркові чутливі центри, центри ноцицептивної чутливості та антиноцицептивного контролю.
                Синдроми ураження зорового бугра:
Синдроми випадіння: геміанестезія на протилежному боці (всіх видів поверхневої та глибкої чутливості), сенситивна геміатаксія, геміанопсія, парез мімічної мускулатури на протилежному боці (під час сміху й плачу).
Синдроми подразнення: жорсткі, нестерпні болі в протилежній частині тіла, підвищений афект (насильницький плач, сміх), гіперпатії на протилежному боці.

синдром Дежеріна-Русі.
Гіперпатія й дизестезія при грубому

порушенні глибокої чутливості. Геміпарез, що переходить у контрактури. Гомонімная геміанопсія. Геміатаксія. Псевдоастереогноз (порушення здатності визначення характеру предмета шляхом обмацування).
Синдроми ураження гіпоталамуса:
Вегетативно-судинний синдром (підвищення чи зниження АТ).
Пароксизмальні форми синдрому: вагоінсулярні (парасимпатичні), симпатоадреналові (симпатичні) кризи.

- thelencephalon - півкулі мозку. Домінантні й субдоминантном півкулі,

6-14 мільярдів нейронів.
   Основні функції:
Забезпечення соціальної суті людини (поведінкові навички, експресивна мова, інтелект, уміння поводитися в суспільстві). Роль інтелекту - фронтальні кортикальні і субкортикальні центри.
Функція мови - як спосіб спілкування в колективі.
Гнозис - упізнавання (тім'яна, зорова, скронева кора).
Праксис - складні цілеспрямовані рухові навички, що реалізуються на основі програм і здійснюються шляхом тренувань.
Соціальні аспекти поведінки.

ТА ЕМОЦІОНАЛЬНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАНЕ З ДІЙСНИМ ЧИ МОЖЛИВИМ

УШКОДЖЕННЯМ ТКАНИН АБО ОПИСУЄТЬСЯ В ТЕРМІНАХ ТАКОГО ПОШКОДЖЕННЯ (Міжнародна асоціація по вивчення болю, 1986)

оцінка визначається:
-місцем і характером пошкодження;
-природою шкідливого чинника;
-психологічним станом людини;
-індивідуальним

життєвим досвідом

нейропатія
Центральна
Постінсультна біль та ін.
Приклади

Біль в наслідок запалення
Біль в

результаті перелому
Суглобна біль при ОА
Післяопераційна вісцеральна біль

Приклади

Біль у нижній частині спини з радикулопатією
Корінцевий синдром
Онкологічна біль
Синдром карпального тунелю

Змішана біль
Біль з нейропатичним
  і ноцицептивним
компонентом

Нейропатична біль
Біль, що виникає як прямий наслідок пошкодження і хвороби соматосенсорной системи

Ноцицептивна біль
Біль, яка пов'язана з активацією больових рецепторів (ноцицепторов) після тканинного пошкодження і відповідає ступеню тканинного пошкодження і тривалості дії факторів, а потім повністю регресує після загоєння

Різні варіанти больових синдромів

Hans G.H. et al. BMC Public Health, 2007, 7,

170-179; Maguire M.F. et al. Eur J Cardiothorac Surg. 2006, 29(5):800-805;
Morley-Forster P. et al. Pain Res. Manag., 2006, 11(Suppl.A), 5A-10A; Portnoy R.K. et al. J Pain, 2006, 7 (8), 583-589; Werhagen L. et al. Spinal Cord. 2006,12

описали біль? (n=1172)

болю існують одночасно при різних станах
біль у спині

:
Порушення обмінних процесів;
Порушення ферментної рівноваги;
Аутосенсибілізація і сенсибілізація;
Асептичне запалення;
Стан гіпоталамо-гіпофізарно-надниркових

структур.

частих хронічних інфекцій (ангіна, хронічний тонзиліт, гепатохолецистит, коліти)
Хронічна інтоксикація

(лікарська, побутова, соматогенна).
Зовнішні середовищні фактори, професійні шкідливості.
Вроджена чи набута патологія вегетативних, судинних, вертебральних структур.

Фактори реалізації:
Переохолодження
Фізичне перенапруження
Стресова ситуація
Мікротравматизація, мікровібрація

диск - нервові закінчення виявлені в зовнішній третині кільця
Хребці

- ноцицептори виявлені в окісті і в кровоносних судинах
Тверда мозкова оболонка, спинномозкові вузли, періневральная сполучна тканина

м'яза)
2. Дегенеративні зміни хребта:
         патологія міжхребцевого диска, спондильоз з

рефлекторними і компресійними синдромами, спондилоартроз
3. Функціональні порушення (оборотне блокування) міжхребцевого суглоба з рефлекторними синдромами
4. Стеноз хребетного каналу
5. Нестабільність хребетно рухового сегмента (туберкульоз)
6. Остеопороз.
7. Психогенні болі.

хребців
Інфекційні захворювання (туберкульозний спондиліт)
Неврологічні захворювання (пухлини, сирингомієлія й інші)
Відображені

болі при захворюваннях внутрішніх органів
Спондилоартрит

Оцінку ступеня порушення вертебродінаміки і ступеня вираженості больового синдрому
Виявлення

рухових, чутливих, вегетативно-трофічних розладів
Визначення типу патобіокінетичних розладів (неоптимальний руховий стереотип, постуральний дисбаланс м'язів, гіпермобільність, нестабільність та ін.)

блокування ХРС і додаткових зчленувань (реберно-хребетних, реберно-грудинних) і суглобів

кінцівок; м'язово-дистонічних і нейродистрофических розладів
Визначення ознак зацікавленості спинно-мозкових структур (наявність в анамнезі скороминущої слабкості в ногах, ПНСК, двухсторонніх чутливих, рухових, м'язово-дистонічних, рефлекторних розладів), наявність патологічних знаків і розладів функції тазових органів та ін.

комбінованих вертебро- вісцеральних синдромів (захворювання внутрішніх органів)
Виявлення екстравертебральних системних

процесів з ураженням кістково-суглобового і м'язово-зв'язкового апарату, що впливають на функціональний стан хребта з формуванням патобіомеханічних порушень, міоадаптівних і вікарних синдромів.

миелография (при зацікавленості спінальних структур);
4. Комп'ютерна томографія хребта й

спинномозкових структур;
5. Ядерно магнітно-резонансна томографія хребта й спинно мозкових структур;
6. Ангіографія з дослідженням хребетних і спинномозкових артерій;
7. Ультразвукова доплерографія з дослідженням вертебро- базілярного басейну з функціональними пробами;

базиллярному басейні з функціональними пробами;
9. Реовазографія з дослідженням кровотоку

в судинах кінцівок;
10. Теплографія;
11. Електроміографія і електронейроміографія (з дослідженням СПІ, М- відповіді, H / F рефлексу та ін.);
12. Проведення повного параклинического лабораторного дослідження крові, сечі, спинно-мозкової рідини (при необхідності) й ін., Для виключення невертеброгенного (дискогенного) походження виявлених розладів (пухлини, запальних захворювань спинного мозку, оболонок і хребта, системних уражень сполучної тканини і кістково суглобового апарату й ін.).

направлених на:
1) Зняття больового синдрому;
2) Зняття статичних і динамічних

навантажень на хребет;
3) Відновлення вертебродинаміки (деблокування ПДС, міжхребцевих суглобів, суглобів кінцівок і додаткових зчленувань;
4) Відновлення рухових (паретичних) порушень;
5) Поліпшення кровообігу в системі хребетних і спиномозкових артерій, поліпшення мікроциркуляції та інше;

Organization, 1986; Vancouver Hospice Program, 1989
На всіх етапах

компонентом ММА є НПЗЗ

використання різних методів і способів впливу на вертебральні структури,

периферичні паретичні порушення, на екстравертебральні вогнища й на весь організм у цілому.
III. Етапність і послідовність лікувальних заходів в залежності від вираженості клінічних проявів (ступеня вираженості больового синдрому, порушення вертебродинаміки й периферичного парезу) і загального самопочуття хворого, аж до стійкого поліпшення стану і усунення вертеброневрологічних розладів.

комплексах немедикаментозных способов лечения: электростимуляция паретичных мышц, массаж, ЛФК,

кинезотерапия, тракционное лечение, физио-бальнеотерапия, рефлексотерапия и др.
V. Индивидуальность применяемых лечебных комплексов с учетом психо-вегетативного статуса пациента, особенностей течения заболевания, наличия соматической патоло-гии и состояния всего организма.