Презентация на тему Особливості перебігу захворювань органів дихання в людей похилого та старечого віку

дихальної системи при старінні відбуваються значні морфологічні та

функціональні зміни, в результаті чого деформується грудна клітка, зменшується її рухомість, що негативно впливає на перебіг захворювань. Дихальна патологія набирає своєрідних особливостей, знання яких необхідне для правильного розуміння симптоматики хвороб та особливостей її лікування, догляду за хворим.
2. Навчальна мета: ознайомити студентів з причиною, особливостями клінічних проявів, методами обстеження, принципами лікування та вторинної профілактики.
3. Виховна мета: сформувати у студентів систему уявлень про відповідальність молодого фахівця за правильну оцінку патологічного стану людини, важливість вчасного виявлення хвороби, своєчасного призначення відповідного лікування.

М.: Медицина, 1982. - С. 3-62.
2.Внутрішні хвороби. Левченко В.А.,

Середюк Н.М., Вакалюк І.П. та ін. – Львів: "Світ“, 1995. - С. 62-122.
З Паращук Г.П та співав. Внутрішні хвороби. - К.: Здоров"я, 1994. – С. 6-34.
4.Гериатрия. // Под ред Чеботарева. – М.: Медицина, 1990. - С. 101-118.

органів дихання, а також тканин, які беруть участь в

реалізації функції дихання

1. Зміни з боку кісткового апарату грудної клітки: хрящі ребер втрачають пластичність, зменшується рухливість реберно-хребцевих з’єднань, окостеніння зв’язок. Внаслідок цих процесів виникає деформація; грудна клітка змінює свою конфігурацію: витягнута вперед, сплющена з боків. Об’єм рухів грудної клітки знижується.
2. Зміни з боку м’язового апарату: міжреберні м’язи і діафрагма зменшуються в своїй масі, заміщуються фіброзною тканиною. Це ще більше зменшує рухливість грудної клітки при диханні.
3. Зміни в трахеї і бронхах: слизова атрофується, кількість секрету зменшується, витончується м’язовий шар бронхів, трахея кальцинується. Навкруги бронхів розростається сполучна тканина. В бронхах виникають випинання, просвіт їх звужується. Перистальтика бронхів зменшується. Внаслідок атрофії слизової і зменшення бронхіального секрету знижується кашльовий рефлекс, тобто самоочищення бронхів зменшується.
4. Зміни в альвеолах: стінки альвеол витончуються, а в деяких місцях потовщуються за рахунок фіброзної тканини. Просвіт деяких альвеол заповнюється сполучною тканиною з виникненням зони склерозу різних розмірів. Сполучнотканинний каркас легень стає ригідним.
Внаслідок цих змін зменшується вентиляційна здатність легень.
5. Зміни капілярів стають ригідними, порушується їх проникливість. Поступово зменшується кровонаповнення судин.
6. Знижується функція зовнішнього дихання: погіршується бронхіальна прохідність, ЖЕ7І, дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху і видиху падає, а залишковий об’єм зростає. Поряд з цим зменшується максимальна вентиляція легень, тобто страждає механічна функція легень. Це є причиною легкої появи задишки у старих людей при фізичному навантаженні. Вентиляційна функція легень падає.

захворювання, що характеризується дифузним

пошкодженням слизової оболонки бронхів. Причини: віруси (аденовірус, риновірус), бактерії, пил та ін.
Провокуючі фактори. ГРЗ, грип, хр. вогнища інфекції, тонзиліт, куріння, алкоголь, кіфосколіоз.

Загальна слабість, температура, сухий кашель. пізніше приєднується слизисто-гнійне харкотиння.
Якщо

запалення вражає тільки великі бронхи порушень бронхіальної провідності немає і хворий легко відкашлює харкотиння. Якщо ж запальний процес уражає лише дрібні бронхи, в яких немає кашльових рецепторів, то в цих випадках задишка може бути єдиним проявом бронхіту. У старих людей частіше спостерігається поєднання запалення дрібних і середніх бронхів. Це спричиняє порушення бронхіальної провідності. В таких випадках харкотиння відкашлюється важко і спостерігається тяжка задишка. Перебіг захворювання як правило залежить від виду збудника при грипозній етіології приєднується враження трахеї з болями і саднінями за грудиною, герпесні висипання на губах, запалення слизової носоглотки з цятковими крововиливами, прожилками крові в харкоскарги на відчуття лоскоту, пекучості за грудиною. Загальна слабість, температура, сухий кашель. пізніше приєднується слизисто-гнійне харкотиння.
Якщо запалення вражає тільки великі бронхи порушень бронхіальної провідності немає і хворий легко відкашлює харкотиння. Якщо ж запальний процес уражає лише дрібні бронхи, в яких немає кашльових рецепторів, то в цих випадках задишка може бути єдиним проявом бронхіту. У старих людей частіше спостерігається поєднання запалення дрібних і середніх бронхів. Це спричиняє порушення бронхіальної провідності. В таких випадках харкотиння відкашлюється важко і спостерігається тяжка задишка. Перебіг захворювання як правило залежить від виду збудника при грипозній етіології приєднується враження трахеї з болями і саднінями за грудиною, герпесні висипання на губах, запалення слизової носоглотки з цятковими крововиливами, прожилками крові в харкотинні. задишкою і масою вологих хрипів в легенях тінш. задишкою і масою вологих хрипів в легенях

через 3-5 днів, а кашель може утримуватись

ще протягом місяця тому, що функція зовнішнього дихання і бронхіальна прохідність відновлюються дуже повільно. При аденовірусній інфекції бронхіт супроводжується кон"юнктивітом, фарингітом, ринітом зі значними серозними виділеннями. Підвищення температури може тривати 7-10 днів.
При парагрипі перебіг захворювання нетяжкий, але приєднується ларингіт з втратою голосу, рініт. Через 2-3 дні можуть виникнути диспепсичні розлади.

при тяжкому стані. Напівсидяче положення,

часті зміни положення в ліжку для покращення вентиляції легень;
2) сульфаніламіди подовженої дії (сульфален, бісептол):
3) напівсинтетичні антибіотики (ампіцилін, еритроміцин);
4) знеболюючі і протизапальні (аспірин, анальгін).
5) при сухому кашлі протикашльові препарат (кодеїн, лібексин), при вологому відхаркувальні засоби (настій кореня алтея, мукалтин, бромгексин);
6) при явищах обструктивного синдрому -- еуфілін, теопек. теодур, солютан.
7) фізметоди лікуванн: банки, гірчичники, Інгаляції з відварами ромашки. Звіробою, евкаліптовою олією, УФО, УВЧ, індуктотермію.

із виділенням харкотиння не менше 3 місяців на рік,

протягом 2 років, за умови відсутності інших захворювань дихальних шляхів. Це найбільш розповсюджене хронічне захворювання органів дихання у людей похилого і старечого віку. Серед всіх хронічних захворювань легень на долю ХБ припадає 60-65%, а смертність складає 20% серед загальної смертності. Після 40 років чоловіки хворіють на ХБ і вмирають вдвічі більше, ніж жінки.

диму,
забрудненість, повітря,
метеорологічні умови,
інфекція,
захворювання серця з

застійними явищами в легенях,
гострі хвороби бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії).

виділеннями слизового харкотиння без порушення вентиляції;
2) гнійний

із виділенням гнійного харкотиння;
3) обструктивний із стійким порушенням вентиляції легень;
4) гнійно-обструктивний.

сухий, переважно вранці після сну, харкотиння скудне до 20мл

за добу. При гнійному кашель постійний, харкотиння слизисто-гнійне до 100 мл/добу. Під час загострення -підвищення температури до 37-38*, посилюється пітливість, при аускультації сухі і вологі хрипи.
Хронічний обструктивний бронхіт (65% серед ХБ) характеризується експіраторною задишкою, малопродуктивним кашлем, харкотиння виділяється важко, кількість невелика.
Перкуторно - коробковий відтінок.
Аускультативно - послаблене везикулярне дихання з
подовженим видихом, сухі свистячі і вологі хрипи.
Гнійно-обструктивна форма клінічно нагадує обструктивну, але перебігає тяжче. Харкотиння гнійне, ускладнюється бронхосктазами.

методи

діагностики: спірометрію,
пневмотахометрію,
дослідження периферичної крові.

недостатності:
I - задишка при фізичному перевантаженні;
II - задишка

при щоденних навантаженнях, ціаноз нерізкий, виражена втомлюваність, в диханні бере участь допоміжна мускулатура;
III - задишка в спокої, ціаноз і втомлюваність різко виражені, допоміжна мускулатура постійно бере участь в диханні

препарати (антибіотики,

сульфаніламіди). Вводять речовини парентерально, ендобронхіально;
2) для відновлення бронхіальної прохідності: пуринові похідні (еуфілін, теопек); холінолітики (атропін, платифілін, атровент); симпатоміметики (ефедрин, ізадрин. беротек).
3) відхаркуючі: ацетил цистеїн, бромгексин, трипсин при гнійному харкотинні, настої трав тер мопсі су. іпекакуани, подорожника;
4) при надсадному кашлі - лібексин, тусупрекс, стоптусин;
5) для боротьби з гіпоксією - оксигенотерапія;
6) для підвищення захисних сил організму, вітаміни, екстракт алое, ФІБС, імуностимулятори (продігіозан. левамізол та інші);
7) фізичні методи лікування: інгаляції антибіотиків. антисептиків (фурацилін), фітонцидів (часник, хрін). бронхолітиків; УФО, електрофорез з еуфіліном. кальцієм, йодом; індуктотермія, парафіново-озокеритові аплікації, поступальний дренаж масаж грудної клітки, дихальна гімнастика.

Позалікарняні.
2. Внутрішньолікарняні (нозокоміальні) при

інтубації. операціях, у ослаблених хворих.
3. Аспіраційні.
4. Пневмонії у людей з тяжкими дефектами імунітету (вроджений імунодефіцит, ВІЧ-інфекція та ін. ).

сегментарне ураження, втягнення плеври в запальний процес.
2.

Вогнищева ураження часточок або групи їх. Бронхопневмонія - процес починається з бронха.
3. Атипові – зумовлені внутрішньоклітинними збудниками (мікоплазма, рикетсія, хламідія). Діагноз виставляють тоді, коли лікування протягом 2-3 днів неефективне, зберігається лихоманка, стан хворого погіршується.

картині переважають загальні симптоми: загальна

слабість, апатія, відсутність апетиту, дезорієнтація до глибокої прострації.
3. Відсутність температурної реакції або її слабка вираженість, відсутність пропасниці.
4. Диспепсичні явища: блювота, розвільнення.
5. Болі в грудях відсутні.
6. Швидкий розвиток легеневої недостатності з ціанозом шкіри обличчя, губ, частим поверхневим диханням.
7. Фізикальне обстеження легень відрізняється від даних молодших вікових груп і вкорочення перкуторного звуку немає, дихання жорстке. Крім вологих хрипів (дрібно пухирчатих і крепітуючих), вислуховуються ще і с\-хі хрипи.
8. Пневмонія часто супроводжується дегенеративними змінами в серцевому м"язі - Міокардіодистрофія.
Крім зменшення скоротливої функції міокарда, знижується тонус малого і великого кола кровообігу, що обумовлює розвиток гострої судинної недостатності, а саме - в ділянці головного мозку з явищами ішемії в різних судинних басейнах.
9. До частих ускладнень відносяться зміни з боку нирок: протеїнурія, циліндрурія, гематурія.
10. При додаткових дослідженнях не знаходять вираженого лейкоцитоза, яке характерно для молодих.
11. При рентгенологічному дослідженні в зв'язку з наявністю емфіземи немає чіткості вогнища запальної інфільтрації, краї його як правило змазані, розпливчасті. Це затруднює рентгенологічну діагностику.
12. Перебіг пневмоній затяжний, часто спостерігається трансформація в хронічний процес. Зворотній розвиток

антибактеріальна терапія;
2) забезпечення дренажа бронхів;
3) зниження імунних змін;
4) корекція

імунних змін;
5) покращення мікро циркуляції в легенях;
6) вплив на перекисні процеси;
7) симптоматична терапія;
8) реабілітаційні заходи.

еластичності легеневої тканини і підвищеного вмісту в легенях повітря.
ЕЛ

може бути первинною і вторинною. Первинна її Л це спадковий дефект розвитку бронхолегеневої системи, в основі якої лежить дефіцит а-антитрипсину. При його нестачі проте ази, які продукуються лейкоцитами та макрофагами, руйнують строму легень. Внаслідок цього зменшується еластичність легень, що утруднює видох. Наступає альвеолярна гіповенгиляція з гіпоксемією та гіперкапнією.
Вторинна ЕЛ. Причиною її є хронічний обструктивний бронхіт. Внаслідок обструкції бронхів відбувається затримка повітря в альвеолах. Альвеоли розширюються, виникають повітряні порожнини, наступає деструкція стінки альвеол. Цьому сприяють хронічні запальні процеси, виділення протеаз макрофагами І лейкоцитами. Крім того, порушення капілярного кровообігу, зміни нервової системи. Також є факторами, які поглиблюють деструкцію альвеол.
В похилому і старечому віці частіше зустрічається вторинна ЕЛ.

над- і підключичні ділянки В акті дихання приймає участь

допоміжна мускулатура. Ерудна клітка зафіксована в фазі вдоху. Ераниці легень зміщені вниз на 1-2 ребра. Екскурсія нижнього краю легень різко обмежена.
Перкуторно - коробцрчрий звук
Аускультативно -- дихання ослаблене, подовжений вдох, сухі свистячі хрипи, іноді дрібно пухирчасті незвучні хрипи.
З боку серця: зменшення абсолютної і відносної тупості, приглушення тонів серця, підсилення на легеневій артерії.
Допоміжні методи дослідження: в периферичній крові еритроцитом (але менше виражений ніж у молодих).
Спірографія виявляє збільшення залишкового об"єму, порушення бронхіальної прохідності.

горизонтальне розташування ребер, збільшення вертикального розміру грудної клітки, бочкоподібну

її форму, ви стояння грудини, низьке розташування діафрагми, сплощення її куполів, явища пневмосклерозу, вертикальне положення серця. гіпертрофію правого шлуночка.
Перебіг ЕЛ повільний, але прогресуючий з роками. Цьому сприяють пневмонії, загострення ХБ, що врешті приводить до хронічного легеневого серця.

призвело до розвитку ЕЛ;
2) при наявності

бронхолегеневої інфекції антибіотики. сульфаніламідні препарати;
3) препарати, що покращують бронхіальну прохідність (бронхолітики, відхаркуючи).
Треба мати на увазі, що на відміну від людей молодшого віку, призначати адреналін і симпатоміметичні аміни старим людям протипоказано тому, що вони погіршують вентиляційну функцію легень, сприяють відкриттю артеріовенозних шунтів. Особливо обережними треба бути при наявності супутньої патології, як от СН, ЕХ, серцева астма, гіпертіреоз, паркінсонізм.
Холінолітики у таких хворих ефективні, але вони сприяють затримці харкотіння, тахікардії та підвищують внутрішньо очний тиск (глаукомаУ
Обережними треба бути при проведенні оксигенотерапії: у старих знижена чутливість дихального центру до СО2, а кисень ще більше його знижує. Настає гіповентиляція і підвищується гіперкапнія. Тому при важкій ЕЛ оксигенотерапію проводять під контролем кислотно-лужної рівноваги. Концентрація кисню повинна бути 30-50%, інгаляцію проводити переривистим мето дим.
Суттєве значення в лікуванні надають ЛФК. особливо дихальним вправам. При наявності бронхоспастичного систему рекомендують постійний прийом бронхолітиків, відхаркуючих.

для правильного розуміння симптоматики хвороб та особливостей її лікування,

догляду за хворим.