Презентация на тему Захворювання нирок і сечовивідних шляхів

входять дві нирки, два сечоводи, сечовий міхур та сечівник

нефрон. Він складається з судинного клубочка, капсули , ниркового

канальця.
Останній поділяється на проксимальний відділ, петлю Генле, дистальний відділ, збиральні трубки

ділянці, по ходу сечоводів, над лоном. Іррадіація болю по

ходу сечовивідних шляхів.
2. НАБРЯКИ – локалізуються на обличчі, виникають вранці, інколи з’являються на гомілках, у ділянці попереку.

сечовипускання
- ніктурія – виділення більшої кількості сечі

в ночі
- дизурія – утруднене болісне сечовипускання
- странгурія – болісне сечовиділення краплями

понад 2 л
Б) олігурія – добова кількість сечі меньше

за 500 мл
В) анурія – припинення виділення сечі.
Порушення питомої ваги сечі
- ізостенурія – зниження питомої ваги сечі до 1010-1011

лейкоцитурія, циліндрурія, бактеріурія, солі, інші елементи осаду.
Нефротичний синдром –

виражена протеїнурія, гіпопротеїнемія, гиперліпідемія, набряки.
Нефритичний синдром – олігурія, протеїнурія, гематурія, артеріальна гипертензія

піддається медикаментозній терапії.
Ниркова еклампсія – характеризують корчами, як тонічними,

так і клонічними, сопорозним станом.
Гостра ниркова недостатність
Хронічна ниркова недостатність

переважним ураженням ниркових клубочків і поширенням патологічного процесу на

інші відділи нефрона.
Епідеміологія
Найчастіше спостерігається у віці 20-40 років, рідко хворіють діти до 2х років та особи похилого віку. Найвища захворюваність – з жовтня до березня.

Інфекційно-імунний чинник – віруси гепатиту В, краснухи, герпесу тощо
3.

Неінфекційно-імунний – введення вакцин і сироваток, ліків тощо.

мікроциркуляції в нирках
внутрішньосудинне зсідання крові в клубочкових капілярах
тромбоз та

випадання фібрину аж до повної обтурації

біль, слабкість, зниження апетиту, задишка, серцебиття;
- біль у

попереку, набряки
олгурія, зміна кольору сечі (симптом м’ясних помоїв).
Анамнез – часто захворювання пов’язано з ангіною або тонзилітом, що передували.

обличчі, тулубі, кінцівках, інколи виникають асцит, гідроторакс тощо;
- можливо

тахіпноє, дихання глибоке та утруднене;
- гіпертензія, що супроводжується брадикардією;
- зміни очного дна (5-10%) – звуження артеріол, розширення вен

гематурія (5-50 еритроцитів в п/з)
Аналіз сечі за пробою Нечепоренка

– гематуричний компонент – понад 50000 в 1 мл
Загальний аналіз крові – анемія, лейкоцитоз (до 12*109/л), еозінофілія, лимфоцитоз, прискорене ШОЕ до 20-50 мм/год
Біохімічний аналіз крові – гипопротеїнемія, диспротеїнемія, зростання титру антистрептококових антитіл, С-реактивний білок, підвищення рівня креатинину та мочевини при олігурії
Огляд очного дна

гостра ниркова недостатність

в умовах спеціалізованого стаціонару

2. Дієта №7а. Фруктово-овочева дієта з

переважним вмістом білка рослинного походження і з обмеженням рідини (200-300 мл) та солі.

ряду протягом 10-14 днів;
Б) симптоматична терапія
при артеріальній гіпертензії –

інгібітори АПФ, антагоністи кальцієвих каналів, діуретики;
при набряках – діуретики, колоїдні розчини;
В) мембраностабілізуюча терапія – унітіол, токоферол, тощо.

антикоагулянти (фраксипарин, гепарин);
Антиагреганти (курантил, трентал);

аналізу сечі. Частота диспансерного спостереження – 1 раз на

місяць, при нефротичному синдромі – перший місяць – кожні 10 днів, другий – 2 рази на місяць.

ураженням ниркових клубочків та поступовим залученням до патологічного процесу

всіх структурних елементів нирки при невпинно прогресуючому перебігу, з переходом у хронічну ниркову недостатність.

вилікуваний;
2. в інших випадках етіологічні чинники невідомі, ними можуть

бути віруси, ліки, вакцини, алкоголь.
Патогенез
Зумовлений аутоімунним або імуннокомплексним механізмом

років)
повільнопрогрессуючий (10 і більше років);
Форми:
- гостра;
швидкопрогресуюча
хронічна

проявів (окрім лабораторних) немає.
при нефротичному синдромі :

скарги на слабкість, втомлюваність, набряки;
при огляді: пастозність обличчя, набряки на нижніх кінцівках, у поперековій ділянці, спині, дистрофічні зміни шкіри.
Можливі нефротичні кризи – приступи сильного болю в животі з перитонеальними симптомами, гарячкою та зниженням діурезу.

на головний біль, погіршення зору, безсоння;
при огляді

– артеріальна гіпертензія, ознаки серцево-судиної недостатності, тимчасові порушення мозкового кровообігу. Можливо відшарування сітківки, тромбоз центральної артерії сітківки, розвиток нейроретинопатії. Відбувається порушення діяльності ендокринних залоз – щитоподібної, надниркових залоз.

лейкоцитурія (при нефротичному синдромі).
Б) Аналіз мочи за Нечипоренко –

збільшення кількості еритроцитів.
В) Загальний аналіз крові – анемія, підвищення ШОЕ, помірний лейкоцитоз.
Г) Біохімічний аналіз крові – гіпо- та диспротеїнемія, гіперхолестеринемія, зростання активності трансаміназ тощо. Креатинін та сечовина підвищується при хронічній нирковій недостатності.

солі та рідини.
Медикаментозна терапія:
- глюкокортикоїди (протипоказані при артеріальній

гіпертензії та ХНН);
цитостатики;
антикоагулянти та антиагреганти;
амінохинолони;
Симптоматична терапія: при набряках – діуретики, при гиретензивному синдромі – інгібітори АПФ, антагоністи кальцієвих каналів

рідше 1-2 разів на рік, при нефротичному синдромі без

артеріальної гіпертензії – 3-4 рази на рік, з артеріальною гіпертензією – 6-8 разів на рік, при ХНН – кожен місяць.

гіпотензивних засобів;
При ХПП хворий потребує ретельного догляду за шкірою,

за своєчасними випорожненнями сечового міхура і кишечника.

інтерстиціальної тканини з обов’язковим залученням у процес чашечко-мискової системи

стафілококи).

Патогенез
Інфекція проникає урогенним (висхідним), гематогенним (низхідним) шляхом і лимфогеним

шляхом. Є дані про аутоімуні процеси в патогенезі пієлонефрита.

КЛАСИФІКАЦІЇ інфекцій сечової системи взагалі та пієлонефриту зокрема, що

утруднює практичну роботу лікарів. Наведемо найбільш розповсюджені з них:

Класифікація тубулоінтерстиціальних хвороб (ВООЗ,1985)
Гострий інфекційний тубулоінтерстиціальний нефрит (гострий ПН): бактеріальний; грибковий, вірусний.
Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит, асоційований з системними інфекціями: стрептококова інфекція групи А; дифтерія; токсоплазмоз; легіонельоз; бруцельоз; вірусна інфекція; інші варіанти.
Хронічний інфекційний тубулоінтерстиціальний нефрит (хронічний пієлонефрит): необструктивний рефлекс-асоційований хронічний ПН; хронічний обструктивний ПН; ксантогранульоматозний ПН; малакоплакія; мегалоцитний інтерстиціальний нефрит; інші варіанти.
Специфічні інфекції нирок: туберкульоз, лепра, сифіліс, епідемічна геморагічна лихоманка; інші варіанти.

як самостійних рубрик, не існує.
N10 Гострий тубуло-інтерстиціальний нефрит;
N11 Хронічний

тубуло-інтерстиціальний нефрит;
N12 Неуточнений гострий чи хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит.

серозний
гнійний (вогнищевий, абсцедуючий, дифузний)
некротичний
Б. Хронічний:
фаза активного

запалення, фаза латентного запалення, фаза ремісії.
2. За локалізацією А. Однобічний Б. Двобічний
3. За патогенезом А. Первинний Б. Вторинний

озноб, загальна слабкість, біль у м’язах та суглобах, головний

біль, нудота та блювання.
Б) Місцеві симптоми – біль у попереку або верхній половині живота, тупий, з непостійною локалізацією, через 2-3 дні стає локалізованим, іррадіює.

в попериковій ділянці, підвищення м’язового тонусу на боці ураження.

При перкусії – позитивний симптом Пастернацького.

бактерійурія, рідко – еритроцитурія.
Загальний аналіз крові – лейкоцитоз, зсув

лейкоцитарної формули у бік незрілих форм, підвищення ШОЕ. При хронічному пієлонефриті часто додається анемія.
Бактеріальне дослідження сечі – не менше 50-100тис. микробних тіл в 1 мл.

загострені хронічного пієлонефриту потребують госпіталізації.
Дієта – не потрібно значно

обмежувати воду та сіль. Кількість рідини - 2,5-3 л на добу.

– ранній початок, достатня тривалість (4-6 тижнів), оптимальні дози,

відповідність чутливості мікрофлори до антибіотиків або застосування антибіотиків широкого спектру.
Використовують антибіотики пеніцилінового ряду, цефалоспорини, аміноглікозиди, фторхінолони. Якщо неможлива антибіотика терапія, то застосовують сульфаніламіди, нітрофуранові препарати та препарати налідиксової кислоти.

курантіл тощо)
Г) вітаміни С і РР
Д) Симптоматична терапія –

гіпотензивні засоби, сечогінні, антиспастичні при больовому синдромі.

з гідрокортизоном, електрофорез з еритромицином, хлоридом кальція, теплові процедури;
Ж)

Санаторно-курортне лікування – Трускавець, Бермінводи, Моршин