Презентация на тему Управління закупівлями матеріальних ресурсів. (Модуль 1.3)

замовлення

забезпечити за рахунок зовнішніх надходжень.
Проте, перш ніж встановлювати

господарські зв’язки з постачальниками, необхідно, орієнтуючись на вимоги виробництва, визначити форму та метод матеріально-технічного забезпечення по кожному виду матеріальних ресурсів.
Залежно від особливостей руху матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів розрізняють транзитну та складську форми постачань.

від виробника безпосередньо до підприємства-споживача, в обхід баз і

складів посередницьких структур. При даній формі постачання основою виступає транзитна норма постачання.

Транзитну норму визначають як мінімально допустиму загальну кількість матеріалів, відвантажених постачальником на адресу споживача за одним замовленням.

випадках:
для великих партій постачань однорідного асортименту крупним споживачам;
коли

продукція не вимагає додаткових логістичних робіт і операцій з підготовки до виробничого споживання;
при доставці товарів простого асортименту, які не потребують ні обробки, ні підсорування (борошно, крупа, цукор);
при доставці швидкопсувних товарів (м’ясо, молоко, хлібобулочні вироби);
при доставці плодоовочевої продукції (в період сезонного надходження).

потоків у сфері обернення;
скорочуються витрати обернення за рахунок зменшення

витрат на завантажувально-розвантажувальні операції, складське зберігання у посередників тощо;
скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції;
зменшується вірогідність збоїв виробничого процесу через нестачу матеріалів, поліпшується використання транспортних засобів.

Недоліки транзитної форми постачання:
виробничі підприємства змушені приймати великі партії матеріальних ресурсів;
збільшуються запаси матеріальних ресурсів та видатки на їх зберігання;
зростає потреба у складських приміщеннях;
збільшується вірогідність псування та крадіжки;
часто виникає потреба пролонгація термінів використання матеріальних ресурсів.

від підприємства-виробника підприємству-споживачеві здійснюються через посередників.
Посередником може виступати

логістичний оператор (провайдер), складський комплекс, оптова компанія тощо.
Роль посередників в даному випадку полягає в просування потрібної кількості матеріальних потоків до споживача з наперед заданою частотою.
Крім того, посередник, за бажанням споживачів, може виконувати ряд виробничих послуг з підготовки продукції до виробничого споживання, здійснити післяпродажний сервіс проданої продукції і надати комплекс інших видів послуг.

випадках:
при отриманні матеріальних ресурсів складного асортименту, що вимагають

відповідної складської обробки (розпакування, розфасовки, підсортування, упаковки, перевірки якості тощо);
при отриманні великих партій матеріальних ресурсів від постачальників у вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий асортимент;
для формування системи матеріально-технічного забезпечення малих підприємств;
при нестійкості виробничого процесу
при освоєнні виробництва нової продукції.

не лімітовані;
дозволяє замовляти необхідні матеріали в кількостях менше встановленої

транзитної норми;
продукція зі складів посередницьких організацій може завозитися малими партіями і з більшою частотою;
зменшуються запаси матеріальних ресурсів у виробників (споживачів).

Недоліки складської форми постачань:
збільшуються витрати на складську переробку, зберігання і транспортування продукції зі складів посередників;
збільшуються терміни постачань;
збільшуються транспортні витрати через не оптимальність завантаження транспортних засобів.

здійснюватись централізовано або децентралізовано.
Децентралізованою вважається доставка, коли товари транспортує

саме виробниче підприємство. При цьому завантаження товарів здійснює сам одержувач (виробник), для чого передбачені штати вантажників і експедиторів, транспортні засоби тощо.
При централізованій доставці в процесі перевезень беруть участь вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач. Перша сторона здійснює відпустку і завантаження, друга – перевезення і експедирування, третя – розвантаження і приймання товарів.

маршрути. Децентралізована доставка здебільш є неефективною через необхідність утримання

додаткового персоналу та вкрай нераціональне використання автотранспорту (простої, недовикористання вантажопідйомності, пробіг без вантажів тощо).
При централізованому постачанні в основному застосовуються більш раціональні і економічні кільцеві маршрути.
Централізоване постачання докорінно змінює всю систему доставки товарів і вносить істотні зміни в характер господарської діяльності підприємств.

Рмах – максимальна кількість матеріалу, яку економічно доцільно отримати

від складських організацій, натур. од. виміру;
К – коефіцієнт використання виробничих фондів і утримання виробничих запасів, %;
Птр і Пскл – середня величина партії постачання, відповідно, при транзитній і складській формах постачання, натур. од. виміру;
Стр і Сскл – величина витрат по доставці і зберіганню матеріалів, відповідно, при транзитній і складській формах постачання, % до ціни.

методи закупівель:
оптові закупівлі;
регулярні закупівлі дрібними партіями;
закупівлі по мірі

необхідності.

товарів великою партією за один раз.

Переваги:
простота оформлення документів;
гарантія

постачання всієї партії;
низькі транспортні витрати;
підвищені торгові знижки.

Недоліки:
вірогідність замовлення надмірної кількості товару;
велика потреба в складських приміщеннях;
уповільнення оборотності капіталу.

товару, яка поставляється дрібними партіями впродовж певного періоду.

Переваги:

прискорення оборотності капіталу, оскільки товари оплачуються по мірі надходження окремих партій;
економія складських приміщень;
низькі витрати на документування постачання, оскільки оформлюється тільки замовлення на всю поставку.

Недоліки:
великі транспорті витрати;
вірогідність замовлення надмірної кількості товару;
необхідність оплати всієї кількості товару, визначеної в замовлені.

товару визначається приблизно;
покупець перед виконанням кожного замовлення зв’язуються з

постачальником;
оплачується тільки поставлена кількість товару.

Переваги:
відсутність твердих зобов’язань на покупку певної кількості товару;
прискорення обороту капіталу;
більш гнучка реакція на зміни ринку;
мінімум роботи з обліком запасів та витрат на їх утримання.

Недоліки:
великі транспорті витрати;
відсутність торгових знижок;
збільшення кількості необхідних трансакцій.

декілька методів забезпечення підприємства матеріалами:
позаказний;
на основі планових завдань;
на основі

очікуваного споживання.

в разі виникнення потреби.
Такий спосіб матеріально-технічного забезпечення використовується

в умовах одиничного або дрібносерійного виробництва для реалізації потреб у високоякісних матеріалах, громіздких деталях, складування яких ускладнене, а також матеріалів для проведення ремонтних робіт.
З метою своєчасного постачання здійснюється звичайне зворотне планування термінів. При цьому виходять з кінцевого терміну замовлення і проводиться ретроспективний розрахунок до етапу конструкторських робіт.
Якщо необхідні матеріали поставляються в необхідному об’ємі і своєчасно, то при нормальному процесі споживання стають зайвими навіть резервні запаси.
Тому розрахунок нетто-потреби не передбачається.

ґрунтується на детермінованому розрахунку потреби в матеріалах.
При цьому передбачаються

відомими первинна потреба на певний період, структура виробів у вигляді специфікацій, що дозволяє визначити вторинну потребу, і можливу додаткову потребу.
Замовлення матеріалів проводиться тільки в тому випадку, якщо загальна потреба перевищує наявні запаси, тобто виникає недопокриття виробничої програми.
Недопокриття ідентичне позитивній нетто-потребі. Якщо запаси перевищують потребу поточного періоду, тобто має місце негативна нетто-потреба, то замовлення не проводиться, а наявні матеріали використовуються для покриття потреби в наступному періоді.

методу є своєчасне поповнення запасів і підтримка їх на

такому рівні, який дозволяв би покрити будь-яку потребу до нового надходження матеріалів.
Забезпечення виробництва на основі очікуваного споживання базується на вихідних даних про витрату матеріалів за минулі періоди і прогнозовану потребу в них.

Необхідно вирішити два принципові завдання:
1) коли необхідно зробити замовлення на матеріал? Для цього слід визначити період попередження і скласти заявки по всіх позиціях матеріалів (завдання розрахунку термінів замовлення);
2)скільки потрібно замовити матеріалу? Для цього слід провести розрахунок економічної партії постачання за умови мінімізації витрат на закупівлю і зберігання матеріалів з урахуванням знижок на ціну при збільшенні її розміру (завдання розрахунку обсягу замовлення).

розмір замовлення, од.тов.;
ν – інтенсивність (швидкість) споживання запасу,

од.тов./од.часу;
K – витрати на здійснення замовлення, включаючи оформлення і доставку замовлення, грош.од.;
S – витрати на зберігання запасу, грош.од./од.тов.*од.часу.
С – вартість одиниці товару, який закуповується, грош.од./од.тов.;
І – питомі витрати на зберігання, % або відносна величина.

де В – загальні витрати на управління закупками за період, грош.од./од.часу;

постійною величиною;
замовлення доставляється зі складу, на якому зберігається раніше

виготовлений товар;
час постачання замовлення є відомою і постійною величиною;
кожне замовлення поставляється у вигляді однієї партії;
витрати на здійснення замовлення не залежать від розміру замовлення;
витрати на зберігання запасу пропорційні його розміру;
відсутність запасу (дефіцит) є неприпустимим.

постачання:
Кількість постачань за період:
Точка замовлення:

та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортні витрати несе покупець, під

час визначення розміру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати.
Обсяг виробництва. Уточнення обсягу виробництва необхідні тоді, коли найбільш економічний розмір замовлень диктується виробничими потребами й умовами.
Закупівлі змішаних партій. У зв’язку з цим знижки, встановлені відповідно до обсягу закупівель і вантажоперевезень, слід оцінювати щодо комбінації товарів.
Обмеженість капіталу. Через це під час визначення розміру замовлень слід розподіляти обмежені фінансові ресурси між різними видами продукції.
Використання власних транспортних засобів. Власний транспорт повинен бути заповнений цілком незалежно від економічного розміру замовлення.